Дорога до кінця життя

Вона ніколи не мріяла про багато. Просто бути щасливою.
Не мати болю, криків, сорому. Не жити в боргах, страху й втомі.

Ліля прокидалась щодня з однією думкою: "Як дожити до вечора?"
В офісі її ігнорували або принижували, мати дзвонила тільки тоді, коли треба було гроші, а друзі… Та які друзі — вона давно вже нікого не кликала на каву.

Її життя було схоже на потяг, що йде у прірву — повільно, але невблаганно.
А потім прийшов діагноз. І дивним чином, це не зламало її — а звільнило.

> "У вас залишилось пів року", — сказала лікарка, ніби повідомила прогноз погоди.



І тоді Ліля зробила те, чого боялась усе життя — почала жити для себе.