РОЗДІЛ 5. Ніч, яку вона боялась

Вони обрали Львів. Не тому, що це було романтично. А тому, що там пахло життям. Кава, вуличні музиканти, вузькі бруківки й старі кам’яниці — все це нагадувало: світ все ще прекрасний, навіть якщо всередині тебе все сиплеться.

Ліля сміялася. Вперше — на повну. Вони заблукали серед вулиць, їли круасани з рук, пили глінтвейн під ратушею. Їй було тепло. І трохи страшно — бо щастя приходило так щільно, так близько до болю. А потім була ніч.

Раптом, посеред сну, Ліля різко сіла. Її трусило. Холодний піт заливав спину, руки тремтіли, а в животі — боліло так, ніби щось різало зсередини.

—Вадиме… — прошепотіла. — Мені… погано...

Він схопився. Не панікував, але очі були перелякані.

— Де болить? Лілю, дивись на мене…

Вона не могла навіть говорити. Його руки ловили її тіло, як зламане крило пташки. Він викликав швидку. Затуляв їй чоло, цілував пальці, повторював:

— Я з тобою. Чуєш? Ти не сама. Все буде, як має бути. Я не відпущу.

У лікарні сказали: сильний напад, ускладнення. Не смертельне — поки що. Але таких нападів може бути більше. І гірше. Вона слухала, дивлячись у стелю. Без сліз.

Коли залишились наодинці, вона прошепотіла:

— В тебе ще є час піти. Поки не пізно.

— Що ти верзеш? 

— Ти не зобов’язаний. Я ж не подарунок. Я бомба уповільненої дії.

— Замовкни. Бо якщо ще раз скажеш щось таке — я поцілую тебе прямо тут, на лікарняному ліжку. З лікарями, медсестрами й усіма пацієнтами.

Вона сміялась крізь сльози. А потім просто лягла на його груди — і вперше за довгий час заснула спокійно.

На ранок вони виїхали з лікарні, і Вадим сказав:

— Ми проживемо ці дні як життя. Кожну годину. Хочеш політати на повітряній кулі? Хочеш заснути в наметі? Хочеш малювати на стінах будинку? Кажи — я з тобою.

Вона мовчала, бо не могла повірити, що хтось так її вибрав. І саме тому сказала: 

— Я хочу залишити після себе щось справжнє. Давай… знімемо фільм. Наш.

— Фільм?

— Про любов. І про те, що навіть коли смерть стукає в двері — можна відповісти їй сміхом. 

І він кивнув. А потім узяв камеру.