Дорога до кінця життя
РОЗДІЛ 1. Остання зима
Того ранку Київ був покритий тонким шаром срібла. Ліля вийшла з лікарні і вперше за довгий час не поспішала. Їй нікуди не треба було. Не треба поспішати на роботу, не треба думати про обов’язки. Їй лишилось мало — і вона вирішила використати це "мало" якнайкраще.
У телефоні вже блимає повідомлення від мами:
"Ти переказала мені гроші? Комуналка ж не чекає."
Ліля вдихає морозне повітря, натискає "видалити" і не відповідає. Потім заходить у кав’ярню, де ніколи раніше не була, замовляє найдорожче капучино — з мигдалевим молоком і корицею — і сідає біля вікна.
Саме там, серед ранкового шуму, вона бачить його — Вадима. Того самого, з ким колись працювала в іншому офісі. Того, хто колись дивився на неї з ніжністю, але вона тоді була надто зламаною, щоб це помітити.
Він теж її впізнає. Підходить.
— Лілю? Ти?
Вона усміхається. Вперше — щиро.
— Привіт, Вадиме.
#6714 в Любовні романи
#1611 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
