Париж залишився позаду, але Ірина Левченко вже не може повернутися до себе колишньої.
У Ліоні й Брюсселі вона бачить ще один балет — той, де танцівника вчать не лише виконувати рух, а й розуміти, навіщо він його робить. Один із колег ризикує всім за сорок сім хвилин свободи. Інший радянський танцівник тікає на Захід — а потім повертається додому.
Ірина теж отримує можливість залишитися.
Вона нею не користується.
Вона сама сідає в літак до Москви, повертається до знайомого театру, другого вікна, друзів і життя, якого ще недавно їй вистачало. Та разом із нею повертається дещо інше: здатність сказати «ні», приховати правду від тих, хто звик її контролювати, і вперше запитати себе, де закінчується відповідальність за інших і починається відповідальність за власне життя.