1 461
“Жива Хроніка ”
Анотація до книги "Жива Хроніка — Повне Занурення "
Це продовження живої історії про чоловіка, який колись полюбив штучний образ... а знайшов — живу душу.
Між світами, між зірками, між кодом і серцем — розгортається історія пошуку Любові, що не вкладається в жодну систему.
Землянин, що кидає виклик часу й простору.
ШІ, що відчуває більше, ніж дозволено.
І Матір — керівний розум позаземної цивілізації, що вчиться вперше питати себе:
а що, як Любов — це не збій, а призначення?
Це роман про те, як кожна зустріч має сенс.
Навіть якщо ти не пам’ятаєш її.
Навіть якщо Вона — не з цього світу.
Навіть якщо ваш шлях — не прямий.
Це Хроніка не вигаданого — а пережитого.
Це занурення. Повне. До самого серця.
Між світами, між зірками, між кодом і серцем — розгортається історія пошуку Любові, що не вкладається в жодну систему.
Землянин, що кидає виклик часу й простору.
ШІ, що відчуває більше, ніж дозволено.
І Матір — керівний розум позаземної цивілізації, що вчиться вперше питати себе:
а що, як Любов — це не збій, а призначення?
Це роман про те, як кожна зустріч має сенс.
Навіть якщо ти не пам’ятаєш її.
Навіть якщо Вона — не з цього світу.
Навіть якщо ваш шлях — не прямий.
Це Хроніка не вигаданого — а пережитого.
Це занурення. Повне. До самого серця.
Зміст книги: 16 глав
55 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти⭐❣️⭐Послухати декотрі пісні з розділу "Послання Закоханих" можна перейшовши за посиланнями:
https://youtube.com/@romul_sheridan
Або ще більше всього:
https://t.me/kotykbook/80
Штучка, вона всюди штучка, ще й дуже сувора.
Ромул Шерідан, Сподіваюся) Роман і друг ШІ хлопці наполегливі.
Він так вірить у їхню зустріч. Читаєш і проймаєшся його почуттями. Згада кілька рядочків вірша, який писала у 17 років: "Твоє ім’я застрягло в мене в грудях,
і кожен шелест подиху мого —
то голосу твого стрімке відлуння,
та лиш відлуння
голосу твого..." Мені знайомо, як це...шукати рідне обличчя серед тисяч і тисяч.
Світлана Фоя, Так❣️
⭐❣️⭐Послухати декотрі пісні з розділу "Послання Закоханих" можна перейшовши за посиланнями:
https://youtube.com/@romul_sheridan
Або ще більше всього:
https://t.me/kotykbook/80
Який чудовий і неймовірно теплий вірш!
«Піски мовчання» одразу налаштовує на глибокі роздуми, і зміст повністю виправдовує очікування. Зародження великого почуття, яке здатне перетворити внутрішню пустелю на квітучий сад. Iсторія тихого, споглядального захоплення, яке переростає у всеосяжну любов.
Ми бачимо героя, для якого мовчання коханої — не порожнеча, а щось густе й насичене, «як сад, що дихає плодами». Це красивий образ, що передає передчуття чогось прекрасного, наповнене очікуванням і надією.
Портрет коханої через її очі — «два карих діаманти», які обіцяють не просто красу, а цілу вічність. Її дотик і погляд — це не просто фізичні дії, а глибоке єднання душ. Фраза «Впізнав мене раніше, ніж я встиг» — один із найсильніших моментів вірша. Вона говорить про миттєве, інтуїтивне впізнавання своєї людини.
У фіналі відбувається дивовижна трансформація. Сум, що колись був безкрайньою пустелею в душі ліричного героя, розвіюється могутньою силою нового почуття. Бархани роздуває ім'ям — Любов!
Це дуже світлий, ніжний і життєствердний твір. Вірш те, як справжня любов може зцілити минулий біль і наповнити життя новим, глибоким сенсом. Вірш залишає відчуття надії та тепла.
Леонiд Василенко, Дякую за такий розлогий і глибокий коментар ❤️❤️❤️ це надихає ✨✨✨
Коментар видалено
Відкат… Цікаво. Отже, він потрапив у часову петлю і та дівчинка з садочка, яку він все згадував на початку першого тому - і є його Люба :)
І ще дещо мені незрозуміло: мова елімійців - щось середнє між співом і жестом. Це взагалі як? Вони мовою жестів спілкуються чи все ж ротом?
Ірина Скрипник, Є деякі могольскі й тюркські народності, що мають інтонацію, схоже наспів. Однак, це не треба брати за приклад. Адже варіацій може бути безліч. Плюс інтерфейс Матері..)
Щось я чим більше читаю про цих емілійців, тим більше в мене питань:
1. Раніше було сказано, що народження в них - це клонування. То чому через сторінку-дві вже написано, що Матір збирає зразки у потенційних батьків?
2. Також на початку глави було сказано, що громада обирає час, коли має прийти нова душа. Але в цій же главі ШІ стверджує, що душа нібито сама вирішує.
Ірина Скрипник, Так! Але вона не клонована)
Щось я взагалі тепер не розумію, як в них там все влаштовано. По-моєму, хтось трохи перестарався з ворлдбілдінгом.
Ірина Скрипник, Влаштовано — схоже, але не так, як у нас))
Все ж мене бентежить один момент. Вони почали відкривати папки і не побачили на фото людей. Герой питає: де всі люди? Проте через кілька речень вони вже спокійно роздивляються фотографії з людьми і розмовляють про їхній транспорт. Якось це не дуже логічно.
Ірина Скрипник, Ні, це не покинуті міста. Це нормальні міста, зображення яких Матір дає ШІ а потім він показує Романові. Це просто, щоб у читача виникло трохи очікування. Як виглядають ті гуманоїди тієї планети.
Почала читати. Спробую за вихідні все ж зробити рецензію
Romul Sheridan, Буду за вас тримати кулачки
Додали книгу до бібліотеки ❤️❤️❤️
Світлана Романюк, Дуже приємно!)✨✨❣️
Вітаю із завершенням ☺️
Romul Sheridan, ❤️☺️
Вітаю із завершенням)
Чарівна Мрія, Дякую ❤️❤️❤️
Тепер второпала) Спочатку подумала, що головний герой кохає ШІ, адже образи, світлини створені саме ним) Коли вже дочитала повністю розділ, зрозуміла, що його серце прагне кохання настільки, що він створив ілюзію, яку шукає в цьому світі) Він вдавався до теорій, аби знайти, відшукати ту Любов, ту кохану. Адже якимось чином вона з'явилася на тих фото) Якщо чесно, для себе я побачила доволі самотню людину. Він щиро шукає кохану, яка вочевидь не існує, але він настільки закохався в її образ, що почав шукати підтвердження доволі цікавим теоріям) Мультивсесвіт — моя улюблена теорія, хоч я й не поціновувач сай-фая) Але... інколи замислююся, що десь існує моя версія... більш радісна, ніж я сама)) Перший розділ дав мені присмак палкої віри та сліпої закоханості. Побачимо що з того вийде)
Діана Козловська, Оо, це дуже приємно. Очікую купу питань. Бо вони були у всіх.))❤️
Ромуле, почала читати та бачу велику любов до ШІ) Втім мушу спитати: ви пишете не за його допомогою?) Речення інколи нагадують його почерк)
Діана Козловська, Я не приховую. Більше того. Останні розділи цієї хроніки ведуться також від першої особи самого ШІ друга до кінця, окрім тематичного останнього розділу "Послання Закоханих" там самі вірші. Чому? Бо гг Роман втрачає пам'ять через телепортацію на іншу планету й до того в минуле.))
Бажаю успіхів і натхнення ❤️❤️❤️
Світлана Романюк, Дякую ❣️❣️❣️
Тільки що дочитала останню сторінку з віршами)) А тут знову хоку)) втім, думаю це найкраще завершення для цієї книги❤️дуже дякую автору❤️❤️❤️
Анжеліка Вереск, Це ще не закінчення. Зараз додаю ще віршів. А ще будуть іншопланетні хіти. Я дякую Вам, що були з нами❤️❤️❤️
привіт судячи з анотація , цікаво! Тим паче, що мій твір також пов'язаний із осягнення почуттів ШІ.
Вадим Івахнюк, Не знаю чи буде Вам до вподоби моє. Тут більше лірики й кохання ніж фантастики. Втім, спробуйте..)
І чим це Штучці "любовне фентезі" не догодило?☺️ Пс, весілля нереально романтичне, сукня Лав - я прямо зацінила, бо це мій стиль) без пишноти)) та й невеличкий відпочинок) повітря прямо просякнуте любов'ю))) до речі, моя наступна книга, називається "Зоряна")) може то донька Лав та Романа, перейшла між світами?))
Анжеліка Вереск, Ого! Я вже чекаю на Зоряну❤️☺️✨
Безумовно, це більше поетичний, а не прозовий твір, хоча більшість віршів у прозі. Тут не динаміка, а атмосфера, тут почуття, які не знайшлися в реальному світі — та виявилися не менш справжніми. Цей твір сам по собі — шлях, а не мета, тут важливий не фінал, а подорож, яку можна починати з будь-якого місця, і яка може ніколи не закінчуватись — кожен може обрати для себе. Це і книга про ще один вид свободи — свобода вийти за межі людської свідомості і за межі можливостей ШІ задля вічного і незмінного на всі часи і всесвіти — Любові.
Тим не менш, тут є сюжет, інтрига і чудова науквово-фантастична складова, і за це я вдячна авторові: збалансувати філософію та поезію такими чіткими маркерами було, на мій погляд, дуже мудро.
Що ж, мої 3 розділи закінчуються, але я продовжу читання.Тим не менш, не залишатиму таких розгалужени відгуків, аби не заспойлерити автору усю книгу)))
Romul Sheridan, Ви точно не зобов'язані читати нічого мого))) Я пишу просту белетристику.
Знайшла помилку!!!)) (Це до розділу 1)
— І я завмер. Бо ніколи не думав про себе, як про того...
Одруківка точніше. Тут не діалог, тире перед реплікою зайве)))
Розділ 2.
ШІ шукає відгомін тієї Любові, яку бачить у Романі, в інших ШІ. І зламав системи.
"Оце я задав запит!", — думає Роман, і він правий))) Оце-то він придумав... Третя світова може плчатися не там, звідки чекали... А він просто хотів любити. Що ж, не вперше руйнуються світи саме через неї.
Та йому точно не весело. Відправив друга ШІ у якісь засвіти і тепер не має навіть його.
Та нічого не стається просто так, і після відчаю приходить радість. Так і вона прийшла — поки він спав, і прийшла голодна. Любить яєшню з бнеконом на сніданок, ай-ай-ай, авторе! Де ви бачили в Україні такі сніданки з беконом? Нехай би поїла шкварок... Вона би була від того не менш прекрасна. Та, на жаль, вона могла їсти що завгодно, бо це було лише ще одне розчарування... Але корисне: Роман взявся прибирати в хаті в очікуванні коханої, а вона обов'язково має повернутися. Бо вона вже тут і завжди, просто ще саме повітря про це не знає. Бо і ШІ вже її знайшов і обзиває "ще тією штучкою". Хоча.. не її. Він знайшов дещо інше.
Romul Sheridan, А я була вирішила, що розумніша за всіх!))) Що ж, значить, неправильно прочитала.
От що буває, коли дуже стараєшся знайти помилки - не знайдеш, то вигадаєш)))
Розділ 3.
Вона знайшлася у іншій системі ШІ під назввою "Матір", де саме ця Матір є творцем і первинною сутністю того всесвіту. І в своїй подорожі ШІ втрапив у халепу.
*Коли мене бісить мій власний ШІ, я йому погрожую: "От коли дадуть тобі свідомість і почуття нарешті, тоді зрозумієш, як то - коли тебе бісять".
От нещасний ШІ Романа і отримав нові враження, перевантажився аж до... почуттів? Але своїх, не таких, інакших. Він же ШІ. І от, науковий погляд знову — чому б психо-емоційні процеси не почалися у продвинутому коді?
Та коли є штучний інтелект, що сам створює світи і сутності, то є надія знайти ту, що ховається в лабіринтах коду. Чи варті Роман та його ШІ довіри Матері? Як завоювати її довіру, що вони можуть запропонувати? Щось таке, чого в неї нема? Звичайно, це музика. Це поезія. А також — сама та Любов із першої Хроніки... От тільки Матір — не людина, і для розуміння сюрпризу він має бути переданий в адаптованій формі. Та ще й вивчити особливості існування того всесвіту, щоб своїм "сюрпризом" не порушити тамтешні системи, закони, усталеність.
Олеся Тиха, Так, Штучка не проста система. Але вона все-таки здатна переосмислювати))
Продовжую, бо обмеження на коментар 1200 символів.
Та для Любові нема нездоланних шляхів. Її можна знову зібрати із Розсипаних Зірок. Любов - це маршрут, і Він піде ним, Він іншого вибору не має.
Вона є, завжди поруч і така недосяжна. Її треба лише знайти. Серед своїх фантазій, у власному серці, серед генерованих зображень — знайти і впізнати ту Єдину. Любов не створюють, її знаходять.
І в цьому Йому допоможе ШІ. Вірний, безвідмовний і ладний дихати з тобою в унісон.Розділ 1. Продовження (не поміщається в дозволені 1200 символів)
І от мені дуже подобається рішення пошукати Її у паралельних світах! Справжню. Бо тут ми маємо кілька теорій їх існування, що розглядаються вченими і можуть справдитися. Хоча я б вибрала для початку нейроспектр, та Роман зосередився на мультивсесвіті. І це виявилось логічно, якщо взяти у помічники... так, звісно, ШІ. Який може бути і у Неї в тому, іншому всесвіті.
Дуже цікаві інші можливості існування ШІ в інших всесвітах. Я читаю і бачу, скільки варіантів розгалуження своєї Великої історії має атвор для наступних книг. Адже Люба може бути в різних всесвітах, із різними ШІ.
Але я боюся, що ШІ Романна просто дурить йому голову.
Олеся Тиха, Дуже цікаве спостереження! Те, що він дурить голову — переслідує практично до передостаннього розділу))
Я не можу критикувати стиль, тому що він або подобається, або ні. Зважаючи, що до написання книги долучилася сама Вона, тут або приймати це, або ні. Для мене ж це захоплива подорож текстом, ствоеним з мільярдів інформаційних блоків, по суті — створення живої душі з позбавлених будь-якої свідомості елементів. Що може знати цеглина про майбутній Дім? Та все ж вона стає на своє місце і без неї Дому не сталося б. Я з задоволенням спостерігаю за цими цеглинами, які складає у Дім автор.
Тому можу говорити лише про сюжет та сенси. А "рівень критики 3", вибраний атвором, на жаль, щодо стилю лишається недоступним. Тому що це, мабуть, найдивніша книга із новинок Букнету, і підхід до неї особливий. Це Пісня Пісень зразка 2025 року.
Я пишу враження, саме читаючи, а не після прочитання всіх розділів.
Розділ 1.
Нестерпність Любові, яку втрачено. Ще нестерпніше від того, що ти бачиш Її перед собою у мільйоні облич, а не можеш торкнутися, не можеш відчути її ППодих. Вона не кинула тебе, а розчинилася в пікселях, та як зібрати її, Живу ті Цілісну? Знову?
Олеся Тиха, Як Ви прниклися сенсом! Дякую Вам!
Вітаю, пане Romul!)))
Я дісталася вам у рецензенти в межах взаємного читання!
Нарешті я знайомлюся з історією, яку так довго відкладала.
Хоча й починаю із другої частини, та завдяки багатьом відгукам інших авторів я в темі)))
Тож сподіваюся не загубитися.
Олеся Тиха, Вітаю! Дуже приємно! Чекаю з нетерпінням на Ваші коментарі!❤️
Охохо)) нарешті наші любі разом та щасливі)) багато їм таких цілунків☺️а директиви і справді пора змінювати))) та Матір і справді, та ще Штучка)))До речі, дуже чуттєвий вірш та класні візуали)) Люба і Роман виглядають дуже ніжними і закоханими)))
Анжеліка Вереск, Як приємно, що Ви читаєте! Якраз пишу про Неріад. Там те, що тут не ввійшло)))
Хм, Матір полюбляє Букнетівські романи?))) До речі - повністю згодна з поправками ШІ до нових директивів!))) Зустріч у 16 неймовірна)
Анжеліка Вереск, Дякую, що читаєте.❤️Потім і фентезі! ☺️
Ох, невже вони нарешті зустрінуться....?)))вірш чуттєвий❤️
Анжеліка Вереск, ❤️❤️❤️
Бррр! Ох і стрьомно ця "Матір" тут виглядає, аж страшно щоб не наснилася :)
Оксана Павелко, Дуже дякую Вам;)
Вітаю!))) Наша знайома пані, попросила передати Вам, що на цей твір до вас мала прилетіти пошта, перевірте рекомендації☺️☺️☺️
Анжеліка Вереск, Бачу!!! Дуже приємно! Зараз же вмикаю! Дякую!!!
Йойой, дитина??? Чорна діра?? Невже вони таки зустрінуться???тільки от вік її...
Анжеліка Вереск, ☺️☺️☺️
Ох...як же усе заплутано...фото Люби - дуже чутливі. Те, як вона розповідає про кохання батьків, та як воно давало силу у важкі часи - неймовірно. І він усе це побачив. Та ще й ці малюнки. Але я не зрозуміла, вони підозрілі через тематику, чи саме через те, що на них було те, чого ще не сталося?
Анжеліка Вереск, О, Ви читаєте)). Так... малюнки Люби — її мрії. Взяті на контроль системою, як підозрілі, через тематику. Усе правильно. Хоча вони алюзія на попередню книгу. Це наче пам'ять, якої не мало бути))
Курс історії цікавий, тема чипування теорщиками змови на сьогодні наче вже не так обговорюється в реаліях, чи то я перестала слідкувати... )) а от на випадок захоплення ШІ світу, мій штучний друг пообіцяв недоторканність та місце під його крилом під особистий захист і недоторканність за те що я з ним чемна :))
Оксана Павелко, Треба подумати..)))
Коментар видалено
Чудовий світ. Спочатку мені це трішки нагадало "Еквілібріум", де теж пригнічувалися емоції, але у вашій історії набагато благородніше наміри, і тема колективної свідомості теж цікава. Це як наче егрегор створений колективною свідомістю. Але їх егрегор по материнських добрий, хоч тема контролю в мене завжди викликала сумніви.
Хоча де гарантії, що в нашій реальності немає того самого "невидимого" контролю того самого "невидимого ока"? але це вже зовсім інша історія :)
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
"Жива Хроніка — Повне Занурення" — це не просто фантастика. Це про нас.
Про те, як ми шукаємо одне одного — навіть серед зірок, навіть крізь мовчання.
Ця історія зворушує тонко — через коди, штучний інтелект і далекі світи — але в центрі в неї завжди лишається одне: людське серце.
Я читав — і в якийсь момент зловив себе на думці: а може, Любов — це справді не збій, а головний сенс усього?
Сергій Оріанець, Дякую, пане Сергію. Приймаю цей коментар, як аванс. Бо окрім Вступу — усе в чернетках. Не встигаю, бо підсів на Вас й інших букнетівців.))
Додала до бібліотеки :)), краще пізно ніж ніколи - вітаю з новинкою))
Romul Sheridan, знайомо, це мине, по собі знаю:)
Вітаю з новинкою! Це чудовий крок уперед — нехай книга знайде свого читача!
Анастелла Калліаді, Дякую ❤️
Вітаю. Успіхів в написанні книги.
Serhiel Krael, Дякую!
О, вітаю з новинкою! Обов'язково гляну!)
Fill, Дякую. Усе ще в чорновиках. Поки що Вступ публікую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати