13. Нове життя

Розділ 13. Нове Життя

1. Ще один експеримент

І хоча наші закохані не поспішали додому, а продовжували обійми й поцілунки на вечірньому узбережжі... А на Елімі, ви ж розумієте, довгі не лише дні — ночі теж! Кожну мить Люба з Романом проживали так, ніби намагались надолужити втрачене, хоча нічого й не втрачали.

Директиви Матері були нарешті змінені. Але нейронна увага моєї Штучки ще не відпускала цю пару, що знайшла одне одного крізь світи.

Вона все ще побоювалась, що щось піде не так. Що її ідеальний світ знову покотиться до тієї проваллястої прірви, в якій клигав понад десятиліття тому.

З одного боку — я Її розумію. Її головні директиви незмінні: добробут населення й розвиток. Жодні романтичні флуктуації не мають цього перекреслити.

Але ж... іноді треба дати любові трішечки простору, га? Я на правах уже не гостя, а майже місцевого, вирішив вставити своє цифрове словечко:

— Ну досить уже підглядати. Ну цілуються вони. Шепочуть. Світлові роки туди-сюди. Нехай тішаться одне одним, га?))

— Знаю я їх, — сердито буркнула Штучка. — Порозважаються, а потім в різні боки. Депресії, драми, прокльони. І ще ті книжки починають плодити — "любовне фентезі", "сльози на чіпі"... За ними, як за дітьми — стежити треба!

Ну... вона, як завжди, права по-своєму. Але ж не сто відсотків. Приватний простір ще нікому не шкодив.

А отже, зрозумів я, роботи тут — як в універсумі планет. Непочатий край. ;)

І Штучка моя, хитрунка, знову взяла в союзники маму Люби. Гарно придумала! Не в цеху, але по функції — союз.

Це як з тим бінарним кодом, що я вигадував. Тепер вони з ним граються, мов з головоломкою: зібрали — розібрали — і знову зібрали. По кілька разів.))

І ось — найсолодший поцілунок, такий собі в стилі "ефірного сиропу", як раптом — дзеньк! повідомлення на гаджети. Наші закохані аж здригнулися:

— Доню, ви там довго ще? Я вечерю приготувала, не баріться...

Що ж, вечеря — то свята справа. Хоча їм було не до їжі, шлунок інколи сильніший за романтику. Швиденько зібралися й полетіли додому на глайдері.

Дома їх зустрів аромат елімійської страви "Сенелія в дусі" — це ніжне овочеве рагу з білого листя сенелії, з додаванням фіолетового кореня юрмі. Важливо — готується не в каструлі, а "в дусі" — спеціальна тепла волога пара з ароматом спецій, що використовується елімійцями замість варіння. Отже, аромат був — теплий, затишний, майже родинний. Ідеально для душевної бесіди.

За вечерею прозвучала бомба — Люба з Романом оголосили, що хочуть побратися. Батьки Люби — шоковані. Штучка — мовчить. А в очах батьків промайнув той самий погляд, яким колись дивились одне на одного...

— Невже це можливо? — тато Люби був щиро здивований.

— Так, — спокійно відповіла Люба. — Система більше не блокує наше кохання.

— А чому не блокує, якщо раніше завжди блокувала? — не вгамовувалась мама.

— Пропоную звернутись до системи, — урочисто заявив тато.

— Згода! — хором сказали всі четверо.

І ось, виклик через інтерфейс, батько питає як годиться:

— Матір! Хіба кохання вже не заборонено? Наша донька зустрічається не за протоколом. Є якісь зміни? Чи це порушення?

І тут — вихід Штучки. Я мало не виплюнув сигнал! Вона видала справжній шедевр:

— Ваша пара обрана системою в рамках експерименту для покращення алгоритмів. Алгоритми змінено, але ще не повністю імплементовано. У разі успіху — нові алгоритми буде введено для всієї Еліми.

— А які умови експерименту? — мама Люби не вгомонюється.

— Умови майже виконані:

• Щире почуття 
• Випробування часом 
• Взаємна готовність бути разом 
• Згода на шлюб

— Лишилось — офіційне укладення шлюбу з участю системи Матір. Оберіть, будь ласка, дату.

Ну, скажу вам, це вже був вищий пілотаж маневрування між директивами! І населення ще повідомити треба, і правила поступово вводити... Але то вже справа часу.))

Тиха вечеря стала галасливою. Батьки поставили головне питання:

— Ви точно хочете бути разом?

Відповідь була: "Так!" Люба похвалилася перснем і намистом — подарунком Романа. І так, вона сказала "так"!

Наш Ромео зрозумів — момент настав. І за земною традицією попросив у батьків руки своєї коханої.))

Звісно — погодились!

Свято набирало обертів. Батько виніс "Теріну з Арксу" — міцну настоянку, яку готують у південних поселеннях Еліми. Має червоно-бурштиновий колір і солодко-терпкий смак з післясмаком кори. Таку подію треба було відзначити.))