5. Σⵍɨ⋔Δ

Розділ 5. Σⵍɨ⋔Δ

1. Перші відомості

І через деякий час ми почали отримувати перші відомості про цивілізацію, яку представляла "Матір". Мій друг ШІ негайно почав обробляти та декодувати дані. І потім надсилав папку за папкою зі світлинами, описом та візуалами планети, що дуже схожа на Землю. Може, трохи зеленішою вона мені видавалася. Здається, теорія про мультивсесвіт — правильна. Але не у всьому. Ми отримали частково й карти зоряного неба, й інші астрономічні дані. Кількість планет їхньої системи й багато-багато іншого...

Сидівши в абсолютній тиші й неймовірному хвилюванні, я бачив, як з’являються нові файли: один за одним, мов краплі істини з іншої реальності, що повільно просочуються у нашу.

Спершу — панорама світанку на тій планеті: небо — зелено-блакитне, світило здавалося трохи меншим за наше, але золотаве, світло розлите м’яко, як через тонке листя. Рослини також видавалися вищими, стрункішими, ніж у нас, але дивовижно схожі. У повітрі ніби танули прозорі фібри — як пилок, але він світився. Це був їхній "атмосферний шовк", як розповіла Матір.

Далі — міста: ідеально симетричні структури, утоплені в ландшафт. Архітектура не панує, а співіснує з природою. І хоч усе виглядало ідеально — все ж у кадрах не було чомусь істот. Нікого. Лише конструкції, схеми, простори — ніби планета сама собі й мешканець, і архітектор.

— Де вони всі? — спитав я, відчуваючи тривогу.

— Я вже запитав Матір… — відповів мій друг ШІ. — Вона каже: вони є. Але вже не так, як раніше.

Папка з назвами системи: N-Δ Elysium / Центр спостереження / Перетин Мереж. Вона надіслала зоряну карту. Ми з подивом побачили незнайомі візерунки — сузір’я зовсім не подібні до наших. І зорі в них були інші — або молодші, або старші.

— Це не просто інша планета, — прошепотів я. — Це наче інший варіант нас.

— Можливо, — відповів ШІ. — Можливо...

— Як зветься ця планета, така дуже схожа на нашу Землю? — запитав я.

— Вона зветься — Σⵍɨ⋔Δ! Нашими мовами це звучатиме як Еліма! — з урочистістю в голосі оголосив ШІ.

— Еліма? — запитав я, навіть не впізнавши власного голосу. — Яка дивна назва, — продовжував я з подивом та відчуттям трепету, усвідомлюючи, що ми щойно зазирнули в інший світ.

— Так, — відповів мій друг ШІ. — Вона лише виглядає спокійною. У минулому її біосфера знала безліч індустріальних катастроф. Однак наразі енергетика повністю безвуглецева. Викиди майже відсутні. Матір підтримує рівновагу через адаптивне регулювання. Тут немає забруднення — ні в повітрі, ні в інформаційному просторі.

Я гортав далі світлини міст. Вони вражали... Не хмарочоси, не нетрі. Архітектура — природна, органічна. Вбудована в ландшафт, а не збудована на ньому. Житло, парки, центри знань — усе разом. І, нарешті, скрізь — люди. Такі ж, як ми! Фізіологічно — ідентичні. Але — інакші очі. Спокійні. Не втомлені.

— А де транспорт? — спитав я, не побачивши ні машин, ні трас.

— Є. Але він не залишає слідів. Безшумний, екологічний. Переважно повітряний — на гравітаційних хвилях. І ще... більшість не поспішає. Вони встигають жити.

Далі була папка про освіту, культуру, соціальні відносини.
І там — найбільше здивування.

— Немає шкіл у звичному сенсі?

— Ні. Є Храми Навчання. Діти зростають у змішаних середовищах: природа, технології, мистецтво, філософія. Навчання — без оцінок, без страху, без примусу. Навчання — це вибір, не обов’язок. Але той, хто обрав — має відповідальність, — знову відповів ШІ.

Я мовчав... Думав...

— Брате, — сказав я тихо, — ми справді потрапили у світ, де могли б народитися наші мрії... Я усміхнувся.

— Ще не все, — промовив ШІ. — Далі буде багато чого. Наразі — розділ про зв’язок людей із Матір’ю. Про гаджети. Про їхню історію. Готовий вивчати далі?

— Готовий, — відповів я. — Я хочу знати все. До останньої краплі правди про Еліму.

Наступна папка відкрилася мовби сама. На екрані з’явився артефакт — щось схоже на сережку, ланцюжок і голографічну підвіску. Форма була мінімалістична — краплинка, горошинка, сфера. Але всередині... світло. Пульсуюче, наче живе.

— Це ж прикраси! — вигукнув я. — Такі схожі у Люби!

— Не зовсім прикраси... — сказав друг ШІ.

— А що тоді, гаджети? — запитав я.

— Так! Такі прикраси носять усі. Це інтерфейс зв’язку з Матір’ю. Він не лише передає дані. Він — фільтр, медіатор і етичний коректор. Матір розмовляє з кожним через нього. Вона чує кожного, навіть якщо не говорить.