3 984
Анотація до книги "Жахи реальності"
Погодтесь, кожен з нас боїться темряви, точніше того, що там ховається: підкроватних монстрів, привидів і лісової нечисті, але слід завжди пам'ятати, що найстрашнішим чудовиськом завжди була, є і буде людина. А що, якщо змішати все це? Тут будуть історії..дійсно страшні історії, котрі можуть трапитись з кожним з нас, жахи нашої реальності, котрі можна буде пояснити не тільки з точки зору науки, але і з точки зору чогось іншого, чогось потойбічного...і це буде найстрашнішим. Тут змішається містика і реальне життя, вони червоною ниткою будуть переплітати кожну розповідь, даючи вам змогу самим обрати варіант пояснення прочитаної повісті. Це не історії, засновані на реальних подіях...це і є реальні події. Чи може лише побрехеньки?) Вирішувати тільки вам..
Зміст книги: 14 глав
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені сподобалася друга історія, хоча залишає ще більше питань, ніж перша. Це виходить, що на героя можуть повісити вбивство? Хто ж був той патрульний? З одного боку, це міг бути привид... але з іншого і просто звичайний вбивця, що маскувався. Герой занадто довірливо поставився до нового місця. І тепер не знаю навіть, чи для нього це завершиться.
Дякую вам за цю історію. Буду рада ще почитати.
Наталія Ковган, І ще, особосто від мене порада: рекомендовано читати, прослуховуючи "Hallowed Grounds" — Brian Estes, або "Black Star" — Lustmord.
Цікаво написано, що ж далі буде? Чекаю продовження
людмила, Дякую за вашу думку, дуже довго писала цю історію, оскільки хотіла якомога більше розкрити цього хлопчину для вас, бо він мені запав у душу, але все ж таки завісу якоїсь таємниці залишити хочеться, тому фінал пацієнта №1095 залишається відкритим)
Гарні твори. Іноді люблю почитати щось атмосферненьке) Дякую)
Єгор Скріверра, Дякую і Вам за те, що читаєте) Мене це дуже мотивує писати далі і радувати моїх читчів!
Цікаво, а чи прийде Мороз к нам на Різдво в наступному році? Мабуть треба підготувати йому дари, а то ми не знаємо народних традицій. Дякую, що Софія нагадала нам про це. Актуально.
людмила, Сподіваюсь, що всім нам вдасться задобрити цього величного духа зими!
Мене не так вразив сам твір "Паррицид", як вразив психологічний роздум самого автора. Саме цей додаток до твору змушує нас замислитися над сенсом життя і розуміти вчинки інших людей, які здаються нам іноді неадекватними. Можливо їм потрібна своєчасна допомога. Дуже повчальний твір. Спасибі. Чекаю далі.
людмила, Велике спасибі за ваш відгук до цієї історії, надалі також буду використовувати цю фішку з додатком, коли мова буде заходити про психічні хвороби, щоб історія виходила не тільки страшною, але й повчальною.
Мені здається, поки Валерія бігла і я разом з нею намагалась бігти з цього пекла. "Ненаситний монстр" дужа повчальна історія, особливо для молоді і тема дуже актуальна. Дуже подобається, автор просто молодець. Чекаю далі.
людмила, Дякую за ваші чудові відгуки! Ця історія мені також дуже подобається, поки писала її, також переживала за головну героїню
Знаєте, щиро кажучи, попередня історія була так собі, а ось ця, на рівні.
Виходить, що головного героя на...бали. Впевнена, що немає ніякого майбутнього. Просто лікар, торгує органами... І тут постає питання, а чи не могли за головним героєм полювати? Підсипати йому щось. Могли вистежувати таких людей як він: молодих, здорових та самотніх. Тих, кого ніхто шукати не буде.
Тут ще одне питання: як герой міг повестися на таку фантастику? Ну невже вірить у те, що реально бувають такі капсули, майбутнє та інше? За що і розплатився. Розумію, що коли тобі погано, то можеш у що завгодно повірити, але все таки, якось ну дуже наївно. І що з героєм сталося? Не могло це бути на рівному місці.
Дякую вам за цю історію, вона таки реально моторошна. Чекаю наступну.
Наталія Ковган, Добре, я нікого ні до чого не змушую
У творах Софії завжди присутня така інтрига, яка заворожує , мені це подобається, хочеться читати і читати.
людмила, Дякую за такі приємні слова, це мотивує мене писати далі!!!
Доброго дня). Скажіть, а коли варто очікувати нову історію?
Наталія Ковган, Добрий день, завтра планую порадувати Вас новою і доволі цікавою історією! Зараз займаюсь збіром інформації, потрібної для написання)
Добре, що у головної героїні все непогано завершилося. Одразу подумала про те, що то могло бути викликано якимись проблемами у квартирі.
Дякую вам, чекаю нову історію.
Наталія Ковган, Дякую вам за ваші коментарі)
Ця історія також неймовірна. З великою натяжкою можна знайти тут містику. Ну типу, той клоун існував і так далі (ви ж про Гейне чули мабуть). Але з більшою вірогідністю картина наступна: чоловік не зумів пережити втрату дружини, можливо, звинувачує себе. Після цього, постійна робота, нехватка необхідного, провина, маленький син. І чоловік зламався. Постійно боячись втратити найдорогоцінніше, він зробив це своїми руками. Почав з того, що приділив увагу маленькому сину і сам же зробив це з ним... цим же можна виправдати і те, що звільнився з мотузок, хоча був прикутий. Хоча хто знає... тут заплутане все.
Дякую вам за цю історію, вона моторошна і змушує показати, як інколи реальність зводить з розуму. Як не завжди виходить боротися з обставинами. Дуже чекаю наступну історію.
София Коновалова, Але скоріш за все, все ж його дружина померла від раку, як і було зазначено і саме ця подія дуже вдарила по ньому і по дитині, не тільки в психологічному, але і в фінансовому плані, що в свою чергу призвело до ще більшого погіршення морального стану сім'ї і в кінці кінців всі дійшло до того, що чоловік почав сходити з розуму.
Ця історія найбільш сильна з усіх трьох, бо найкраще відповідає назві книги. Хлопчика Стаса-Максима-Андрія врятувати вже неможливо. Йому подобається бути монстром. Таким був його батько, для нього середовище канібалізму найбільш нормальне. І те, що вони творили з татком... вони просто психічно хворі. Ще можна зрозуміти, заманювання жертв з метою пограбувати чи для отримання сексуального задоволення, але канібалізм.
Ще ніколи не розуміла бажання допомогти, бо маленький. За злочин мають відповідати усі. Неважливо скільки років. І таких варто утилізувати.
І ось тепер маленький хлопчик знайшов родину собі подібних. Я так розумію та сімейка узяла його, бо відчула свого...
Дякую вам за цей реально моторошний твір. Змусив пересмикнутися. Найгірше те, що подібне трапляється у світі. Ви талановите пишете.
Наталія Ковган, Дякую вам велике за такі приємні слова!!! Мені самій дуже подобається ця історія, бо як ви висловились "вона найбільше відповідає назві книги", і наймоторошніше те, що та родина, котрій віддали хлопця не були канібалами до того, як в їхньому житті з'явився №1095, але він настільки вміло міг маніпулювати, що змусив абсолютно здорових людей мислити, що канібалізм це гуд і це смачно..Цю історію я написала надихнувшись останньою серією серіалу "Шерлок Холмс" де сестра Шерлока — в'язень психлікарні виявилась її командувачем і директором. І в цій історії №1095 наче правив цією лікарнею, людьми, що там працювали і навіть абсолютно здоровою родиною, котрій віддали хлопця, думаючи, що примусове влиття його в соціум допоможе йому... але хочу зазначити, що мені подобається і ваша думка про те, що його віддали сім'ю таких як він, це дуже цікава теорія)
Мені дуже сподобалося. Моторошно і цікаво. Коли плануєте продовження?
Наталія Ковган, Дякую за відгук! Сьогодні я нарешті допишу слідуючу історію і я обіцяю, вона буде не менш цікавою і моторошною. Я не розчарую)
Читаю з задоволенням, як завжди - цікаво.
людмила, Дякую за відгук!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати