​Я мав бути лише водієм на чужому святі.
Залишатися в тіні, тримати дистанцію і просто розвезти колег по домівках.
Але ця ніч вирішила інакше.
Несподівані сварки, нічні пошуки, поліцейські мигалки на старій заправці — і вона.
Спокійна. Впевнена. Та, що не терпить фальші й одним поглядом змушує нахаб відступити. Вона не шукала моєї уваги. Я не збирався порушувати власні правила.
Між нами — різниця у віці, різні погляди на життя і надто багато причин триматися подалі одне від одного.
Але тієї ночі, коли холод пробрався під шкіру, я хотів лише одного — накинути їй на плечі свою вітрівку й переконатися, що з нею все гаразд.
Я звик спостерігати за світом збоку і все тримати під контролем. Та вона змусила мене захотіти підійти ближче, хоча я хотів залишатися лише спостерігачем.