Ще зі школи Еліза була закохана в Натана. Через це вона часто ставала об’єктом жартів його друзів. Натан не відповідав взаємністю й тримав дистанцію, що сильно ранило її. Проте була дивна деталь: коли приятелі переходили межу й відверто насміхалися, він завжди зупиняв їх. Він не хотів бути з нею, але й не дозволяв ставитися до неї жорстоко.
Після випуску їхні шляхи розійшлися на десять років — без жодних контактів чи дзвінків. Коли Еліза отримала роботу в "Blackwood Consulting" у Лондоні, вона найменше очікувала побачити Натана в переговорній кімнаті в перший же тиждень.
Але тепер усе було інакше. Вона давно навчилася жити без нього, а він утратив шкільну зверхність. Уперше Натан дивився на Елізу не як на дівчинку, що колись ходила за ним по п’ятах, а як на успішну жінку.