611
Анотація до книги "Сім смертних гріхів"
У невеликому селі відбувається серія таємничих і моторошних зникнень людей. Кожна історія розкриває життя, здавалося б, не пов’язаних між собою героїв. Проте насправді їх об’єднує одна жахлива трагедія минулого, яка сталася в цьому селі багато років тому. Що ж насправді пов’язує всіх цих людей?
“Гріхи не мають строку давності. Рано чи пізно ми всі будемо страждати за скоєне. Біблія говорить, що людині, яка за життя страждала, легше потрапити до раю. То, можливо, вся суть людського життя — це страждання?”
Зміст книги: 14 глав
72 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, друзі!
❤️ Буду рада почути вашу думку щодо моєї книги!) ❤️
Залишайте ваші коментарі та не забувайте про вподобайки ❤️❤️❤️
Гаразд, не тільки баба Рая все поєднує :)
Ірина Скрипник, :))))
У третьому розділі два рази повторилась фраза: навіть переодягтися не встиг. Друга сторінка
Ірина Скрипник, Дякую) Виправила)
Почала читати другий розділ і в мене зʼявилась чомусь така думка, що баба Рая — та сама нитка, яка звʼязала всі оповідання в один твір.
Хтивість.
1. Чому поп називає свою доньку бісовим поріддям, якщо сам вважає себе наближеним до бога? Навіть самий жахливий збоченець не думає про себе погано, а наведе десятки аргументів чому він "правильний" та "хороший".
2. Мені подобається темп розвитку подій та поступовість сюжетних поворотів. І найголовніше, що кожен розділ залишає гачок, який веде мене до наступної частини.
3. На цій частині зрозумів, чого мені не вистачає: - короткого абзацу на початку частини, який одразу орієнтував би від якої особи йтиме мова (наприклад: сільський піп Микола ледь протис свою тушу в одвірки хати і провів пальцями-сосисками по кучерявій шевелюрі) ну чи щось типу того. Бо кожного разу я відволікаюся на те, аби пригадати/зрозуміти хто є хто в окремому епізоді, та як виглядає хоча б. :)
3. На мою думку, було б не зайвим ввести в цей твір додаткову сюжетну лінію (безперервну), яка би зшила історію в більш об'ємну. Поки сприймається, як збірка оповідань. Можливо це тому, що я знаю, що так було раніше, але відчуття розірваності як наче є. Плюс додаткова сюжетна лінія без містики, жахів та трилеру контрастно підкресли ла б моторошні події. Бо є трохи монотонності, коли мозок не перемикається
Юлій Череп, 1. Я хотіла зобразити його ненависть до жінок) Адже він й матір свою ненавидів, а потім вже й дружину і дочок. Скажімо, він у моєму задумі він не асоціює їх із собою)
Можу погодитися, що це був задум на окремі твори, тому сама розповідь здається "рваною") Нехай буде такий собі експеримент) Переписувати я вже точно не буду, але на майбутнє висновки зробила)
Дякую за вашу розгорнуту думку) ❤️
час від часу на буденність. Так мене колись вчили у школі сценаристики і я з цим згоден :)))
Так. Зазначену кількість сторінок я благополучно ковтнула, але дочитаю до кінця, правда вже не сьогодні , хоч я і не фанат жахастиків, але ваша книга доволі цікава))
Оксана Павелко, Дякую ❤️❤️❤️
"Він наче насміхається зі мною, повторюючи одне й те саме..." мені здається "...насміхається з мене..." мало б бути? Чи то так задумано? епізод, де дівчина опинилася зачиненою в темній кімнаті, й перелякана до всцику слухає наказ подивитися на дзеркало))
Діана Козловська, це точно)))
Йопєрний балєт... Танька... тут в мене закінчуються слова...(((
Оце... розіграш... Нічого не скажеш, до пилося 8(
І я це читаю "на ноч глядя"... ))) Доведеться сьогодні спати з увімкненим світлом)))
Діана Козловська, та хто її тільки не обожнював, разом із Ждановим :)))
Початок цікавий. Дуже все реалістично описано, ледь в самої палець не тягнеться малювати по склу. А та бабуся... мені аж самій стало "фу" ))).
Опис будинку теж добре "бачиться". Одразу згадується будинок у всій красі тогочасного інтер'єру моєї бабусі...
Діана Козловська, Ну так, це ж в ті часи напевно було писком моди))
Йой! Ще одна тепер... 8(
Блііін. Шкода Марфу. Тепер вона просто зобов'язана тими каблучками розбити тій Катерині в хламіну її нахабну міну...))
Сподіваюся тій рудоволосій зміюці Марічка натовче таки пику каблучками своїх шкіряних чобітків ;)
Опа 8[|... Оце поворот... Напевно тітка Люда накаркала...
Жадібність. Крок за кроком дізнаємося, хто стоїть за всіма жахіттями, але цікавість лише підсилюється. Що ж вони накоїли 20 років тому? Напевно щось дуже ганебне
Юлій Череп, Дякую за коментар :) Можете критикувати) Не подумайте, я не ображаюся. Ваші зауваження я прийняла добре)
Дуже захопливо! Ніколи не зустрічала подібного сюжету ???
Ліля Козловська, Дякую вам за відгук!) Дуже рада, що зуміла здивувати)
Чудова книга. Кінець який я очікувала і не очікувала одночасно))) Я знала, що ти не напишеш історію у якій лежить усе на поверхні. Браво я у захваті.)
Еларен Веш, Так, дуже влучно) Пройнялася сюжетом)
Прочитала перше оповідання. Воно чудово поєднує в собі реалістичність із фольклорною містикою. Особливо цікаво показана онука. Її легковажність і скепсис контрастують із атмосферою смерті та старих традицій. Саме ця зневага до «забобонів» стає фатальною. Фінал звучить як моральна розплата за невіру в те, що не можна пояснити раціонально. Є й простір для розвитку: можна було б глибше розкрити внутрішні переживання онуки, щоб фінал був ще трагічніше.
Загалом, залишилось відчуття тривожної казки для дорослих, де сміх над «забобонами» обертається зустріччю з невидимим.
Діана Козловська, Та то ще коли було :)
Ох, третій розділ вийшов дуже напруженим і драматичним... Досить життєві герої, описані ніби з реального життя, тому читання скидається на перегляд фільму. Ви чудово описали трагедію нещасливих стосунків, особливо стало шкода дитину, адже її вини у всій цій історії не було, а довелося платити занадто дорого... Думаю, що бабця Рая буде пов'язувати так чи інакше всіх персонажів. Дякую, це був дійсно сильний розділ.
Мора Мюррей, Дякую вам за ваш коментар) Радію, що третій розділ сподобався) Щодо баби Раї — вірне влучання)
Продовжимо вже в межах іншого марафону:) Частина 4. Ненажерливість
В цій частині ми дізнаємося вже точно, хто став причиною зникнень, та дещо про загадкову бабу Раю. Та попри це автор підкидає читачу ще цікавіший гачок. Що ж такого натворили дівчата 20 років тому. Чим скривдили Володьку? І звісно ж йде дощ. :)
Юлій Череп, Дякую за коментар) Так-так) Дощ :)))
Другий розділ став надзвичайно емоційним та глибоким. Я відчуваю щирий біль за Марію; її історія написана так правдиво та емоційно, що пропускаєш через себе кожну її емоцію, кожну колючу фразу і кожен глузливий погляд. Мені дійсно місцями було не по собі) Читається на одному диханні, і змушує замислитися чому Марію так легко зламали? Чому вона не знайшла в собі сил боротися? Атмосфера зберігається гнітючою та похмурою, що додає твору загадковості та інтриги.
Мора Мюррей, Всі ці питання відкриються, проте, в останній частині книги) Дякую, за вашу думку) ❤️
Вітання з марафону:) Враження від першого розділу. Я розпочну з того, що відзначу стиль написання: він чіткий, лаконічний, майже без зайвої описовості, але при цьому дуже образний. Мені такий підхід імпонує. Розповідь одразу починається з гострої сцени, і темп історії не спадає, що чудово тримає увагу. Сюжет починається доволі буденно: мати з донькою їдуть на похорон у негоду, і одразу ж очевидними стають підлітковий бунт та взаємне нерозуміння між ними. Далі події прискорюються, і містика вилазить там, де, здавалося, її бути не повинно. Це хороший прийом. Згальне враження від початку досить позитивне!)
Мора Мюррей, Вітаю) Радію, що початок зацікавив :))
Я не можу спинитися читати ,просто неймовірно описуєш усе.Почуття так і накривають.
Поки читала відчула весь його біль.Автору браво!
Еларен Веш, Дякую :) Рада, що сподобалося :)
Бачу любов до священників у нас однакова))) Насправді в цьому розділі я сподівалася, що він помре гіршою смертю. Він заслужив найбільше.
Діана Козловська, У мене в Кинджалі він теж виродок))))
Я так перейнялася атмосферою книги, що мені здалося,що все вже зрозуміло.Та зараз у мене з'явилося дивне відчуття,що цією ясністю автор намагається заплутати читача.Я можу помилятися ,та мені здається ,що мене чекає фінал якого я точно не очікую.
Еларен Веш, Дякую, мені радісно, що я змогла так зацікавити)) Тому й додала жанр Детектив, адже читач розплутує загадку при читанні ❤️
Ну картина проясняється)
Ох мої здогадки підтвердилися,але тепер я як та ненажера не можу зупинитися,мені цікаво,що ж сталося 20 років тому.
Коли наткнулася на неї в другому розділі думала збіг.Тепер бачу закономірність. Тепер картина вимальовується у мене з'являється здогадка, я принципі можу вже з'єднати певні шматки пазла, та здається для повної ясності мені не вистачає іще потрібних шматків.
Ох, ця атмосфера села, пліток, мода яка зупинилася у часі й сподівання змінити своє життя.Та як це важко зробити коли ти не покидаєш цієї бульбашки.І як боляче коли вона лопає з чужою допомогою.
Що ж історії відбуваються в одному селищі, але я ще не розумію, що їх поєднує.
Еларен Веш, Так) Те, що їх об'єднує буде вже згодом) Дякую за коментар!
З вашого дозволу я почала.І вау! Перший розділ,ця сільська атмосфера, забобони й фінал розділу дуже атмосферні.Я читала затамувавши погляд, уява малювала картинки в голові.Мені сподобалося. Дуже)
Еларен Веш, Привіт) Дякую, рада, що все подобається, якщо будуть зауваження, теж буду рада почути)
Фінал мене порвав, повністю обманув очікування але не буду спойлерити))) Цікавий погляд на творця, дуже реалістичний, між іншим, десь так воно і мало б бути насправді)) Дякую за чудову книгу!
Зенгін Грід, Дякую, що дочитали та поділилися враженням ❤️
Фінал сумний, але написано прекрасно, читала із великим задоволенням❤️
Анна Лір, Дуже вдячна, що завітали та прочитали мою книгу ❤️
Це було неймовірно. Ну і фінал - це такий "завдаток" на книжку у стилі "переграти Диявола".
Дякую за чудово проведений час ❤️❤️❤️
Христина Вілем, Рада, що сподобалося) ❤️❤️❤️ Дякую)
Гнів цікава штука. В цій главі додалося драматизму та ще одного гачка. Стає по справжньому цікаво дізнатися, що пов'язувало Володьку з неврівноваженим лузером, та чому його забрало до себе щось потойбічне.
Виникає питання, а радше просто роздум: що доводе пари до такого? Чому не розходяться раніше? Певно через якись примітивні поведінкові патерни. Але це питання не до автора, а думки вслух. Мені подобається, коли те, що я читаю спонукає до роздумів.
І хоча я далеко не релігійна людина, але сенс в тих "гріхах" звісно є і цікаво, як автору вдасця викрутити щось свіже з цього тисячолітнього набору
Юлій Череп, Дякую за ваші роздуми) Це питання доволі актуальне та, на жаль, риторичне)) Взагалі я атеїстка, тому деякі сцени для мене були важкуватими, особливо про церкву (це далі) Я просто погралася з антуражем, наче це фентезі для мене :) Дякую, що прочитали :)
А я все думала, чому у розділі 6 хтивість, бо здавалося, що там мала бути непомірна гординя.. але ніт, там дійсно хтивість. Чудово написано, Володя дуже красиво і кінематографічно взаємодіє з грішниками, я б йому Оскар дала))
Зенгін Грід, так, він зазначив, що у того Миколи гріхів занадто багато)
Дякую, що продовжуєте читати!) ❤️
До тітки Галини натомість маю більше питань. Якщо вона така знавчиня на тому, як має бути із дзеркалами на похороні, та чим загрожує нехтування правилами, як вона могла проґавити це? Ба більше відправити племінницю то робити?
Тепер про те, що сподобалося: мова (майже без помилок та одруківок. Особисто я помітив три чи чотири). Атмосфера (занурився одразу). "Вода" (на мою думку та погляд майже відсутня. Відчувається, що автор прибирав зайве)
Гадаю, що на критику рівня 3 досить :)))
Юлій Череп, Багато клопотів, чому б щось не прогавити?) люди не машини. Хоч ми і розуміємо, знаємо щось, а все одно всього не зробиш досконально. В тітки Мар'яни померла матір. Є, певно, нюанси стресуаати.
Я нічого не прибирала. Історія така і була. Єдине по чому пройшлася - хибодруки, пунктуація та невірно вживані мною слова на початку) я б взагалі така щоб додати тексту, але твір озвучений, тому не стала цього робити )
Зневіра. Цікаво, чи була згадка про загублену дівчинку відсилкою до першої глави? Якщо так, то чому тітка Людмила? Чи то я щось наплутав, або не зрозумів.
Чому Марічка так легко здалася? Члму Зневіра обрала саме її жертвою? Чим вона така цікава, аби стати уособленням жертви такого цікавого гріха? Одним словом тут виникли питання. Проте атмосфера зберігається похмурою, гнітючою та інтригуючою. Цікаво, що за історія з бабою Раєю. Це гарний гачок, за що автору окремий плюсик ;)
Юлій Череп, Привіт) Так, була пасхалка, втім, там не було її тітки)
На інші запитання є відповідь ще й детальна, втім, далі :) До речі, це була головна причина, чому я об'єднала книжки в одну. Люди не читали послідовно та не складали пазл з історій)
Дякую)
Отже, почнемо з гріхів.
Перший то гординя: надмірна самооцінка та зарозумілість, що часто супроводжується приниженням інших.
Й одразу до автора питання. Чому глава називається Гордість? Гордість та Гординя це різні поняття.
Йдемо далі. З самого початку маємо сцену конфлікту мами з донькою (скоріш за все підлітком) з якої розуміємо, що дівчина здатна "викинути коника" на похороні бабці, яку чомусь ніколи не бачила. Наїзд матері на доньку говорить про те, що такі інцеденти в їх житті майже норма. До того ж перехідний вік, який у дівчат наступає дещо раніше за хлопців і я маю підозру, що дівчині років 14. Коротше типова поведінка великої кількості підлітків у цьому віці. І це не тому, що вони погані, а тому, що організм в такому стані. Через вищезазначені причини, я не пройнявся драматизмом подальшої сцени жахів....
Юлій Череп, Дякую за ваш коментар) так, цілком погоджуюсь, що треба на Гординю замінити, що і зроблю) щодо решти, то це історія вирвана з контексту, тому аби бачити картину цілковито, треба дочитати до кінця) чому підліток, вони всі такі, чому ситуація звичайна) все це розкривається далі і в кінці книги, звісно все буде логічно) багато кому перша історія не подобається, втім, з сюжету її ніяк не викинути :)
Ахаха, читаю п'ятий розділ і ловлю себе на думці, що мені дуже імпонує персонаж Павло. Він хоч і алконавт, але зате чесний)) А ці його внутрішні монологи - просто перли, віє якимось пофігістичним сарказмом і житейською харизмою))))) Чомусь він мені поки сприймається грубим, але все ж позитивним персонажем, побачимо, що буде далі
Зенгін Грід, Так, це насправді багато читачів виділяли) Втім, далі буде видно щодо Павла)) Взагалі тут сірої моралі достатньо...))) Дякую за коментар ❤️❤️❤️
(Четвертий розділ)
Дуже цікаво! Ось тут, власне, ми вже трохи підбираємося до головної таємниці)) Цікаво, що ж сталося з Володьою і чому помста здійснюється не завжди самим винуватцям, а навіть їх дітям? Одним словом, чим далі, тим цікавіше читати))
Знайшла невеличку одруківку на першій сторінці: "Баба Рая заходиться голосним плачем, стогнучи, наче хтось її ріже. юди [люди] переглядаються..."
Діана Козловська, О, супер❤️
(Перший розділ) З першої ж сцени згадала себе у підліткові роки - настільки живо і точно описано поведінку дівчинки! Це прямо дуже життєві ситуації із закочуванням очей і фразами типу: "Не ганьби мене перед родичами"))) Потім знову зловила ностальгію, коли натрапила на скляних півників у серванті, моя тітка теж збирала оцих дивних скляних тваринок))
Дуже сподобалася перша історія, мова жива, текст грамотний і читається легко. Героям віриться, написано дуже реалістично, що додає враження "реального випадку з життя". Сюжет дійсно моторошний, не очікувала такого закінчення)))
Зенгін Грід, Дякую вам ❤️ ахах х))
(Третій розділ)
Вийшов неймовірно психологічно напруженим. Знову ж таки, читала, ніби дивилася фільм: сюжет, конфлікт, персонажі - все поставало перед очима, ніби у кінострічці))
Прекрасно описана трагедія нещасливих стосунків і персональне горе кожного члена сім'ї.
Підозрюю, що бабця Рая буде спільною ланкою, що об'єднує персонажів, вже трохи почала розкриватися її історія, чекаю з нетерпінням))
Зенгін Грід, Дякую) Дуже приємно, що вам подобається) Щодо баби Раї — все вірно) В якомусь сенсі)
(Другий розділ) Ось тут вже дуууже шкода Марію, прямо аж боляче за неї. Написано так емоційно і так правдиво, що пропускаєш через себе всі емоції героїні, кожну колючу фразу, кожен глузливий погляд..
Історія заставляє дійсно задуматися: якщо більшість гріхів страшні, коли котяться іншим людям, то зневіра - справді найстрашніший гріх, скоєний по відношенню до себе.
Дуже цікаво вже дізнатися, що ж у цих персонажів спільного і яке страшне минуле їх об'єднує!
Зенгін Грід, Дякую за ваш відгук) Мені дуже приємно, що історія викликає почуття та роздуми!) Все це розкриється, втім поступово :)
Дуже класно почав закручуватись сюжет! Головна мораль, що справжніми монстрами є не потойбічні істоти, а самі люди, коли поводяться жорстоко та кривдять інших. Вони самі провокують лихі сили, зло відкриває дорогу злу, тому всі містичні події - то вже просто наслідок людських вчинків.
Анна Лір, Дякую за відгук) Так, все вірно) Це я справді заклала в мою книгу) ❤️
Оце Сергій та Ірина дотерпілися... З таким життям людина може з розуму зійти і без надприроднього втручання, а якщо ще й потойбічні сили підштовхнуть - то взагалі. А ще цікаво, що ж там таке з тією бабою Раєю, бо вона явно не проста)
Анна Лір, ❤️❤️❤️ Дякую за коментар) Маєте рацію))
Ви. Просто. Знущаєтеся. Я хочу продовження. Два дні між оновленнями це задовго. (Здається я вигадала для вас нове емоджі - смайлик стукає кулаками в двері))))
Діана Козловська, Уф ❤️❤️❤️
Здається у вас спрацювало автовиправлення "зодягшувши голову догори" замість звівши або підвівши
Діана Козловська, Зате запам'яталося )))
Розділ 2. Зневіра.
Як для людини, яка бачила і купони, і талони цей розділ дууууже мені зрозумілий. Так само як і цей "чудовий стан" самообману. От тільки мені відкрило очі одне речення із книжки, а не слова за спиною. І мені дуже шкода, що у Марії не було шансу на справжню себе.
Критики не буде. Тут все занадто точно і вивірено. Маю тільки одне питання - куди і вона зникла? Чекаю на розв'язку.
Діана Козловська, ❤️❣️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати