Порцелянова гостя

Емілія завжди вважала ліс за своїм будинком місцем спокою, аж поки не знайшла її. Стара порцелянова лялька лежала в корінні мертвого дуба — ідеально чиста, у пишній сукні, яка зовсім не виглядала запиленою, попри те, що навколо була лише багнюка та гниле листя.
Емілія принесла знахідку додому, і з того дня її життя перетворилося на мовчазне жахіття. Спочатку це були дрібниці: лялька опинялася в іншій позі, ніж її залишили. Потім почалися звуки — тихе дряпання деревини під ліжком посеред ночі.
У будинку немає магії. Немає привидів. Але є хтось, хто залишає брудні сліди босих ніг на кухні. Хтось, хто перерізає дроти телефону. Хтось, хто дуже хоче, щоб Емілія гралася лише за його правилами.