1 199
Анотація до книги "Загублені"
Чи знаємо ми міста, у яких живемо? Чи бачимо те, що приховано під асфальтованими шосе і фундаментами багатоповерхівок? Велетенські істоти з бетону й металу, вони мають власну долю й історію. Лише небагатьом доводиться зустрітись зі своїм містом лицем до лиця, побачити його сутність. Макс, занурений у рутинне існування, непомітно для себе опиняється вплутаним у небезпечну історію, породжену минулим. Розкриваючи незвідані таємниці міста, він пізнаватиме невідоме в собі. Чи переможе людина місто, а чи місто поглине її?
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікава історія, читала з захопленням, хотіла розгадати всі загадки. І мені думається, що це не окреме оповідання, а початок дуже цікавого роману.
Мені головно сподобалося, як написана історія: чистою, майже без недоліків, мовою, дохідливо, без "перескоків", вдумливо. Читати було приємно. І завдяки авторським описам вийшло досить кінематографічно: принаймні я яскраво уявила, як би можна було зняти ці сцени в парку - перший напад загубленого, а потім колективний напад потопельників, з тінями тощо. Певну недовіру викликав спосіб життя Макса, аморфність його існування: невже так багато заробив, що можна довіку не паритися й нічого не прагнути, ще й у столиці?.. Сумнівно. Але якщо взяти це за тезу, то вибір старого виглядає справді обгрунтованим. Поява Софії у фіналі була дуже передбачуваною, але те, що Макс так і не став спадкоємцем цього стрьомного дару, вивів розв'язку у філософську площину неоднозначності. Це мені радше сподобалося. Пояснення старого, його оповідь про життя - це такі собі "милиці" для сюжету, "балакуча голова", яке все тлумачить герою й заодно читачу, замість показувати. Але таким прийомом грішать поголовно всі, то за нього навіть дорікати якось не хочеться.
Ірина Пасько, Дуже дякую за Ваш коментар та усі згадані нюанси!
Перша половина оповідання написана цікаво. Після того як Максиму було відкрито таємницю "загублених" все написано на такому ж хорошому рівні, але по суті є повтором першої частини. Не скажу, що друга частина є недоліком, але якби він був коротший то мені можливо захотілося його перечитати.
Олександр Вітолін, Дякую за Вашу думку!
Дуже цікава, образна, мальовнича мова. І хороший твір.
Олесь Друкач, Щиро дякую!
Цікаво,філософсько...........є над чим задуматись. Продовжуйте творити.:)
Lyubov Voznyak, Дякую, продовжуватиму :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати