Віслон Веймер

25.09.2026, 15:07:46

Оце вже дуже атмосферний початок. Найбільше сподобалася сама ідея з кавовою гущею - Саймон фактично перетворився на похмурого оракула, який щоразу бачить конкретну дату смерті, і на цьому тлі поява людини, для якої дати просто не існує, одразу ламає всі правила його світу. Фраза про те, що його смерть «більше не належить» йому, дуже добре підсилює загадковість агента.
Фінал теж сильний: Саймон тільки-но стикається з неможливим, а життя вже повертається до звичного ритму - нова чашка, нова дата, нова людина. І особливо добре працює остання думка про світ, який продовжує рухатися вперед, не знаючи власної кінцевої дати. Після такого вступу реально цікаво, що саме відбувається із завтрашнім днем і ким насправді є цей агент.

Ксенія Терещенко

25.09.2026, 12:59:05

Останнє оповідання — «Остання чашка» — мене справді вразило. Під час читання я зловила кілька приємних флешбеків, а найбільше чомусь згадалася одна з частин «Людей у чорному». Не через схожість сюжету, а через саме відчуття: начебто перед тобою звичайний світ, маленька кав’ярня, звичайні люди, а зовсім поруч існує щось значно більше й дивніше, про що більшість навіть не здогадується.
Саймон працює в невеликій кав’ярні й має дуже незвичайний дар: у кавовій гущі він бачить дати смерті своїх відвідувачів. Уже сама ця ідея мене зачепила, але справжня інтрига починається тоді, коли одного дня до нього заходить дивний чоловік, а звичний дар Саймона раптом дає збій.
Далі історія непомітно виростає з камерної містики у щось значно масштабніше, і питання вже не лише в тому, коли помре окрема людина, а чи існує взагалі те саме «завтра», яке ми всі сприймаємо як щось гарантоване.
Не хочу розкривати більше, бо саме поступове усвідомлення того, що відбувається, тут працює найкраще. Фінал залишив дуже правильний післясмак — трохи тривожний, трохи філософський і з бажанням ще якийсь час подумати: а що, власне, буде завтра?

Лекса Т. Кюро

18.09.2026, 16:44:58

«Остання чашка» теж дуже класно написаний, атмосферний твір, що змушує відчувати й думати.
І, напевно, все ж таки краще не знати дату кінця свого шляху. Бо на маю думку, так цікавіше. Просто не забувати, що всі ми тут тимчасово, по суті — гості, тож берегти й цінувати те, що маємо. Не сумувати за минулим, і не боятися майбутнього. Просто бути Тут і Зараз.

Дякую за твір! І за вайб 00-х!) Бережіть себе й своїх. Світлих, спокійних вихідних! Чудового настрою, безмежних наснаги та натхнення! (⁠人⁠ ⁠•͈⁠ᴗ⁠•͈⁠)

Лекса Т. Кюро

18.09.2026, 16:21:05

Вітаю ще раз, Ромуле!
Пришла читати до Вас, як і обіцяла. Прочитала «Іншу кімнату».
Ну по-перше, мені подобається Ваш стиль написання. Він, якщо порівняти з «Єдинорогом любові», став дуже злагодженим, більш цільним. Глибини він не втратив, але тепер наче Ви впевнені в кожному слові, яке пишете. Описи майстерні, гарно прописані, одразу поринула в оту атмосферу безвиході. Подача актами теж мені подобається — і вже асоціюється саме з Вашими творами.

Щодо героя... Якщо я правильно зрозуміла, то в один момент його життя пішло під укіс. Але його психіка відмовилася визнавати те, що він сам винен у тих діяннях. Тому спрацювали захисні механізми. Можливо, дія небезпечних речовин іще додалася. І таким чином, він замурувався у стінах власної підсвідомості. Ось такі асоціації виникли. Не знаю, чи влучила.

Аліс Веро

14.09.2026, 23:20:22

Почитала ваш блог, прийшла сюди. Почитала відгуки й коментарі. Тепер розумію, що книжка не просто в бібліотеці, а перша в черзі❤️

Віслон Веймер

03.09.2026, 15:46:13

Оце вже справді цікаво. Сам задум із голосом, який спочатку сприймається як дивне відлуння, а потім поступово починає жити власним життям, добре затягує. Найбільше зачепив момент, коли він починає повторювати нещодавно сказані слова, а потім доходить до думки, яку Меґґі нікому не озвучувала. Тут уже стає моторошно саме через психологію, а не через якісь дешеві страшилки. І атмосфера канадської провінції теж дуже вдало підсилює історію - тиша, сніг, старий будинок, рідкі приїзди сина, самотність. Відчувається, що це тільки початок чогось значно більшого, і особливо цікаво, що саме насправді стоїть за цим голосом.

Лекса Т. Кюро

03.09.2026, 13:30:43

Прочитала останній твір, Ромуле. Він дуже не легкий, як багато творів з цієї збірки.
Звісно, можна все списати на містику. Втім, мені насправді дуже шкода вашу героїню. Втрата чоловіка — це сильний стрес, потім самотність, і, можливо, затяжна депресія... Байдужість і замкненість її оточення, некомпетентність лікаря, син далеко... Звісно, я можу помилятися, але я все звикла аналізувати, і з боку психології «голоси в голові» — то не добре... Признаки шизофренії, на жаль. Насправді причини досі до кінця не відомі, тож це може бути й генетика. Та соціальна ізоляція все лише загострила.

Світлого вам натхнення! Нехай все у Вас буде добре! Бережіть себе.

Ханна Грей

25.07.2026, 16:44:56

♥️♥️♥️

Аріна Нова

15.07.2026, 20:17:33

Прекрасні історії. Неймовірний опис енергії, очима людини. Захопливо.

Ханна Грей

09.07.2026, 17:38:00

Вітаю з новинкою!

Віслон Веймер

02.07.2026, 11:32:10

Мені дуже подобається сама ідея цього оповідання. Воно не лякає дешевими жахами, а повільно змушує сумніватися у власній пам'яті разом із героями. Спочатку всі ці суперечності здаються звичайними помилками, які бувають після похорону чи через роки, але з кожною сценою їх стає дедалі більше. Через це постійно ловиш себе на думці: "стоп, а хто з них помиляється?" І саме ця невизначеність затягує. Особливо сподобалося, що дивності з'являються через дуже звичайні речі - велосипед, листи, собаку, годинник. Це набагато сильніше працює, ніж якби одразу почалися містичні явища.
Ще круто, що поки неможливо впевнено скласти пазл. Уже хочеться самому шукати зачіпки й перевіряти кожну репліку, ніби це детектив. У мене навіть виникло відчуття, що тут бреше не хтось із героїв, а сама пам'ять або навіть будинок. Якщо далі напруга тільки наростатиме, а відповідь виявиться чесною і логічною, без "це все був сон", то така головоломка може дуже добре запам'ятатися.

P.S.Повертаюся до читання після відпустки, тому новий коментар є) Чорний Хрест тепер теж продовжить публікцію, тому чекатиму)

Вікторія Беше

29.06.2026, 18:16:41

Вітаю! Вчора нарешті дочитала історії і втратила сон через роздуми: померла Ірма?

Адель Лантьє

22.06.2026, 15:38:19

Вітаю) Буду читати вашу книгу, від марафону пані Уляни, сьогодні напишу відгук у коментарях, про прочитаний твір, цікаві коментарі та анотація. Ввечері напишу відгук)))

Лекса Т. Кюро

18.06.2026, 17:11:16

Дуже сильно про янгола у синій курці. Дякую за цей твір! Рядки вірша теж відгукнулися.

Лекса Т. Кюро

18.06.2026, 16:29:59

Доброго часу доби! Прочитала «Горище», як і обіцяла. Стан дітей дуже нагадує дисоціативний розлад ідентичності... В одній дитині живе дві субособистості, які мають власні спогади та моделі поведінки. Найчастіше це пов'язано з тим, що дитина пережила якусь важку травму... Звісно, я можу помилятися, бо
спершу взагалі подумала, що з хлопчиком щось сталося, а дівчинка народилася вже пізніше / тому у них різні спогади про одні й ті самі речі/. Але хлопчик не усвідомив, що помер, як у фільмі «Інші» з Ніколь Кідман, і продовжує своє існування як привід. Саме щоденник матері змінив мою думку.

Подано досить цікаво, похмура атмосфера горища передана добре, наче сама там побувала. Дуже гідна містика вийшла. Дякую!

Тетяна Арден

18.06.2026, 14:43:10

хмм, цікаво) завжди любила читати різні історії, особливо про інші світи)))

Ганна Літвін

17.06.2026, 02:49:57

Вітаю з чудовою новинкою ❤️

Лана Нова

17.06.2026, 00:23:59

Живі, глибокі оповідання! Приємно читати, ніби занурюєшся в саму подію. Останнє "Горище" - подумала, що можливо це близнюки, один з яких не живий? А звязок на тонкому плані лишився.

Юлія Куліш

16.06.2026, 23:54:29

Добрі, красиві історії з душею. Дуже приємно було читати. ❤️

Дієз Алго

16.06.2026, 23:37:44

7. Дуже класна історія. Ну просто супер!

Єва Ромік

16.06.2026, 23:46:00

Горище. Вражаюче. Молодець, Ромул, більше нічого додати не можу. Спочатку я думала, що це сон, потім запідозрила роздвоєння особистості, але підозрюю, що не все так просто. Чекатиму продовження, подивлюсь чим ви ще нас вразите.

Стейсі Мур

12.05.2026, 02:02:51

Вітаю з новинкою. Нехай ця історія зачепить серце кожного читача, а муза ніколи не залишає автора.

Віслон Веймер

10.05.2026, 13:20:41

Цей текст чіпляє не трагедією, а саме людяністю. Тут немає спроб зробити героя “великим” через пафос — навпаки, вся сила в тому, наскільки він звичайний. Двірник у синій куртці, кіт на плечі, втомлене місто, люди з тривогами в телефонах — усе це виглядає настільки знайомим і реальним, що момент його вчинку пробиває ще сильніше. Особливо боляче працює контраст між буденністю й раптовою катастрофою: секунду тому це просто двір, просто чоловік, просто холодний квітень, а потім одна мить — і людина стає щитом між смертю та чужим життям.
Дуже сильний образ самого Києва — виснаженого, настороженого, але живого. Відчувається ця тиха втома людей, які вже навчилися жити під тривогами, але так і не звикли до них до кінця. І на цьому фоні фраза про янголів у звичайному одязі звучить особливо пронизливо, бо текст ніби нагадує: справжній героїзм майже ніколи не виглядає “героїчно”. Він виглядає як людина, яку ти бачив щодня і навіть не запам’ятав би. Саме тому фінал залишає після себе не гучний пафос, а тихий біль і вдячність.

Віслон Веймер

03.05.2026, 11:58:27

Мене накриває відчуття густої, майже задушливої пристрасті, але не прямої, а схованої в образах — ніби я стою посеред цього поля і відчуваю, як усе навколо живе, дихає і тремтить від напруги. Є щось красиве в цій силі, в цьому русі, який зносить спокій і змушує все змінюватися, але водночас у мене з’являється легкий дискомфорт, бо ця інтенсивність майже надмірна, вона не залишає простору для тиші. Я відчуваю, як захоплення змішується з настороженістю — ніби це не просто про літо і вітер, а про щось глибше, сильніше, що може як оживити, так і зруйнувати. І в кінці залишається дивне післясмакове відчуття — ніби все стало іншим, але я не впевнений, чи це зміна, яку хочеться прийняти без страху.

Ларія Ковальська

21.04.2026, 12:33:15

Ви так гарно все описали, що аж захотілось хоч на мить потрапити у це місце серед кульбаб і вдихнути гарячого повітря...

Любава Олійник

19.04.2026, 09:14:58

Дуже гарна ідея, Ромуле. Наче і стилі різні, і жанри, проте кожен розділ наче доповнює попередні. Цікаво було читати)❤️
Й собі згадала за нещодавній челендж і також думала викласти свій пазлик.

Хелена Ніка

18.04.2026, 17:03:44

У Вас особливий стиль написання,я ніби на мить трансформувалась у те місце ,яке Ви описуєте,дуже сподобався розділ де Ви описуєте зустріч ,коли очікування ....коли почуття .....коли дві людини пообіцяли один одному і виконали обіцянку ,це так цнотливо і водночас лише тільки їм двом відомо ......дякую Вам авторе ❤️

Yevhenii Yashchyshen

18.04.2026, 21:11:56

Вітаю. цікавий стиль. прочитав з задоволенням..

Юлія Богута

18.04.2026, 16:37:20

Вітаю з новинкою)

Світлана Литвиненко

18.04.2026, 06:50:56

Вітаю з новинкою!!! Бажаю Вам успіху та шаленого натхнення.♥️

Анна Харламова

17.04.2026, 21:06:16

Вітаю з новинкою! Успіхів книзі ✨

Катерина Винокурова

17.04.2026, 19:56:45

Вітаю з новинкою)) Обкладинка чарівна)

Андрій Казкар

17.04.2026, 20:13:25

Вітаю з новинкою!
Успіхів та натхнення!

Катерина Воронцова

17.04.2026, 20:39:44

Вітаю з новинкою, успіху книзі,обкладинка зачаровує♥️♥️♥️

Белла Ісфрелла

17.04.2026, 19:36:14

Вітаю з новинкою❤️

Діана Лисенко

17.04.2026, 19:34:19

З новинкою ❤️ Бажаю успіхів із книгою!

Айрін Айс

17.04.2026, 19:31:44

Вітаю з новинкою! Дуже яскрава, цікава, атмосферна обкладинка. Я аж залипла на довго роздивляючись цю красу:))

Сандра Мурмайт

17.04.2026, 18:43:59

Коментар до розділу Я не чортеня!. Ваше бачення картинки з флешмобу мабуть мені відгукнулось найбільше з усіх, бо одразу згадала власне дитинство)))). В моєму оточенні тоді було достатньо релігійозних людей, тому про те, що в мене вселяються "чортики", коли я капризнічала, я чула часто, хіхі. І так вийшло, що саме ваша розповідь, як би дивно це не звучало, відправила мене у дитинство. Взагалі, дійсно цікава точка зору, точніше, креативна)))
дякую за вашу працю

Вікторія Грош (Rouce)

17.04.2026, 18:29:01

Вітаю з новинкою))

Оксана Соловій

17.04.2026, 18:28:00

Вітаю з новинкою❤️❤️❤️

Куранда Валерія

17.04.2026, 18:23:47

Вітаю з новинкою!

Руслан Баркалов

17.04.2026, 18:19:15

Вітаю з новинкою!

Лана Жулінська

17.04.2026, 18:00:44

Вітаю з новинкою ❤️

Анастасія Коваленко

17.04.2026, 17:47:44

Вітаю з новинкою.❤️✨❤️

Єва Сова

17.04.2026, 17:45:58

Вітаю з новинкою!

Aліса Вельд

17.04.2026, 17:39:24

Вітаю з новинкою! Натхнення автору ❤️

Лілія Зелена

17.04.2026, 17:29:48

Вітаю з новинкою)

Ньюбі Райтер

17.04.2026, 17:32:06

вау! цікавенько! вітаю з новиночкою! треба буде заглянути до Вас на вогник, коли розбируся зі своєю бібліотекою)

Мельська Наталі

17.04.2026, 17:18:19

Вітаю з новинкою! ♥️♥️♥️

Крісті Ко

17.04.2026, 17:18:40

Вітаю з новинкою! Успіхів та натхнення! ❤️❤️❤️