8. Відразливий

Він був низькорослим чоловічком із рідкуватим волоссям, кольору гнилі з пліснявою й прилезаною плішиною, що намагався компенсувати свій зріст прихованими підборами  й надмірною пихою. 

Ходив, випнувши груди, і дивився на всіх зверху вниз, хоча для цього доводилося високо задирати свого й без того довгого носа. Перед натовпом він розсипався в улесливих посмішках і обіцянках, граючи простого хлопця з народу, але варто було залишитися сам на сам із кимось нижчим за статусом — і з його вуст лилася лише безмежна зневага. 

Говорив він переривисто, з крекотінням, гидко приплямкуючи, наче у нього був ватяний язик. Погляд — зосереджений, і водночас відчувалося, що йому глибоко пофіг. 

В душі ж ховався звичайнісний боягуз, готовий будь-якої миті зрадити чи втекти, і скнара, який перераховував кожну копійку, навіть якщо йшлося про чужі гроші. 

Колись, у минулому, він тинявся без діла, перебиваючись дрібними аферами, але тепер, вдягнувши дорогий костюм і оточивши себе помпезними титулами,  цяцьками й вірними сраколизами, вважав себе неподільним центром всесвіту, велетенським монетним двором доль, де кожне рішення карбується золотом його геніальності.

Та попри все, він був звичайним х**лом. Так, саме х**лом. Цю кличку він таємно носив з тих самих часів, коли тинявся пітєрськими брудними підворітнями.

Ось так! Хай би його дідько лапив!)))

(Оповідання було написано до флешмобу від Дієз Алго "описати зовнішність людини так, щоб це не було нудно")