2. Зустріч

2. Зустріч 

Я довго уявляв собі цю мить... 

Уявляв роками, відтоді як відправив Їй свого листа не поштою і не в конверті, а крізь відстань і час, крізь усі світи. І ось тепер настав той день, коли моя мрія мала втілитися.

Я намагався здогадатися, якою Вона буде. Чи залишилася такою ж, як у моїх спогадах? Чи змінилася? І все ж у моєму серці Вона залишалася тією, якою я побачив Її вперше.

Я пам’ятав той день так виразно, наче це було вчора: мить, коли наші погляди зустрілися вперше, коли темно-карі очі, глибокі й теплі, зупинили для мене час. 

Відтоді я жив очікуванням повторення цієї миті і боявся, чи витримає моє серце вдруге таке випробування.

І ось це сталося...

Вона прийшла.

Така, як у моїх снах. 

Вона стояла у весняному саду серед квітів, у тій самій сукні кольору неба перед грозою. 

Легкий вітер колихав Її волосся, а сонячні промені заплутувалися в ньому золотими нитками. Вона була настільки справжня і водночас нереальна, що я не знав, чи це дійсність, чи мрія. Невже нарешті доля подарувала мені зустріч із Нею?

Я побачив Її здалеку — і моє серце вибухнуло в грудях, наче птах, що втратив сили, але в останньому ривку прагне вирватися з клітки. 

Кожен крок наближав мене до Неї, і водночас здавалося, що між нами нескінченність.

Я йшов до Неї повільно, боячись сполохати цю крихку мить. Роздивлявся Її струнку постать, Її плавність рухів, відчував, як тремтить у мені все живе. Я думав, чи витримаю глибину Її погляду? Чи не вистрибне моя душа, коли відчую Її подих на собі?

Вона підняла голову й подивилася прямо на мене. У той самий момент зникли сумніви, страхи й роки чекання. Це була Вона. Моя Пані. Моя Любов.

І... — наші очі зустрілися.

Мій світ остаточно зупинився.

Не стало ні саду, ні квітів, ні неба. Лише Її усмішка, така ніжна й тепла, що розтанув увесь час, увесь простір, і я потонув у Її очах так, як тонуть у безкрайому морі.

Залишилися тільки ми.

Вона і я...

_______

Челендж від Мелені Матхевен — написати фрагмент у жанрі СЛР.