Неочікуване щастя

– Тільки-но результати будуть у мене, я дам тобі знати.

– А якщо ти мене обдуриш? – злюсь. – Тобі ж невигідно, щоб Даня був твоїм племінником. 

– Невигідно, – спокійно відповідає. – Але якщо він мій, то я його не покину напризволяще. 

– Як благородно з твого боку! Але я зовсім тобі не вірю. 

– Думаєш, що я такий, як мій брат? – Емір робить крок до мене, а я ледве стримуюсь, щоб не зробити крок назад. Те, що у нього м'язи сталеві й вимахав під два метри, ще не означає, що я його боюсь! 

– Можливо. Я зовсім тебе не знаю. 

– Як і я тебе, – відповідає. 

– От і буде привід познайомитися ближче, якщо Даня твій племінник, – усміхаюсь. 

– Це точно, – хмикає. – Думаю, це буде цікаво. З такими хамовитими жінками я ще не спілкувався. 

– Взаємно, Еміре. Від тебе вихованістю також і не пахне!