— Ти спеціально? Так? Хіба забула, що я сказав тобі дев’ять років тому? — пильно дивиться на мене очима, які від нього успадкувала моя донька.

— Не забула, — киваю, згадуючи нашу останню зустріч, під час якої він звинуватив мене у зраді. — Я не знала, що Єва — твоя дружина… Я б ніколи…

— Ти маєш відмовитися. Я не хочу, щоб така жінка, як ти, виношувала мою дитину! — гримить він.

— Олексію, я не можу відмовитися, — тихо шепочу.

Я погодилася стати сурогатною матір’ю, щоб отримати кошти на лікування своєї хворої доньки. Утім, коли прийшла знайомитися з родиною, для якої мала виносити дитину, дізналася, що її батьком буде мій колишній. Чоловік, який дев’ять років тому звинуватив мене у зраді та покинув вагітною.