Глава 4

***

Я й далі стою до мами спиною. Згадую, що було далі… Після тієї ДТП біля кафе.

Мене забрали до лікарні, і дивом вдалося зберегти вагітність, адже я зазнала серйозних травм. У мене було зламано кілька ребер, у кістці лівої руки була тріщина, а ще я зазнала струсу мозку.

Я тоді три тижні лежала в лікарні, і…

Мама не могла домогтися, щоб мені зробили аборт. Намагалася домовитися з іншими лікарями, але вони навіть слухати її не хотіли.

Тому моя вагітність збереглася…

Але чого я потім тільки не наслухалася від мами… Щодня вона нагадувала мені про мою втечу, обзивала дурепою і так далі… Я їй, до речі, не зізналася, чому втекла. Не розповіла про Інесу Тимофіївну та гроші. Куди, до речі, поділися гроші, я не знаю. І це неважливо…

До самих пологів я терпіла слова мами, а коли народилася Катеринка…

Я назвала доньку Катериною, бо запам’ятала, як Олексій розповідав про свою бабусю, яку дуже любив і яка померла, коли йому було десять. Її звали саме Катериною.

Тому й дала доньці це ім’я…

І…

За час вагітності я не робила спроб зв’язатися з Олексієм. Також перестала спілкуватися з усіма спільними друзями і відписалася від усіх у соцмережах. Не хотіла випадково щось дізнатися про нього. Про нову дівчину… Наречену…

Я зосередилася на своїх проблемах і водночас сподівалася, що, коли народиться дитина, моя мама заспокоїться. Дитина розтопить її серце.

Не заспокоїлася — навпаки… Стало гірше.

Щойно я народила, мама прийшла та почала говорити, що я маю віддати дитину до інтернату. Але я сказала, що цього не зроблю, і тоді вона…

Коли я приїхала додому з немовлям на руках, мама навіть на поріг мене не пустила. Сказала, що я тут більше не живу, і запропонувала знімати квартиру, яку вона здавала квартирантам, що саме тоді виїхали.

Я погодилася й досі плачу мамі гроші за квартиру, в якій нині живу. Навіть у найскрутніші часи насамперед віддавала їй останні копійки.

А часом було дуже скрутно. Доводилося багато працювати, щоб якось звести кінці з кінцями.

Але останні два роки все наче стрімко налагоджувалося. Я знайшла чудову роботу з високою зарплатою та можливістю заробляти більше, але кілька місяців тому все стрімко розсипалося.

Катерина раптово захворіла, а на роботі… змінилося керівництво, і я дуже не сподобалася новому босу, який спочатку мене понизив за помилку у звіті, а потім узагалі звільнив. Колеги потім мені розповіли, що він на моє місце поставив свою коханку. Зараз розважається з нею кожні пів години…

Тому я залишилася без роботи й грошей… І раптово моя подруга Лора запропонувала мені стати сурогатною матір’ю. Я спочатку сумнівалася, але, коли всі мої спроби знайти роботу закінчувалися сльозами, зважилася на таке…

На щастя, мою кандидатуру не відкинули, тож тепер я маю сподобатися тій парі…

— Якби ти тоді зробила аборт, зараз би нічого цього не було, — пирхає мама, ставлячи чашку на стіл. — Мала б нормальну сім’ю та здорових дітей. Сама собі життя своєю дурістю зруйнувала.

— Мамо, припини, — обертаюся до неї й уже шкодую, що попросила її залишитися з Катериною. А попросила через те, що няня десь підхопила застуду й суто фізично не може посидіти з дитиною.

— Правда очі ріже? — питає. — Ну що я зроблю… Треба було не тікати. Зараз не була б інкубатором, щоб вилікувати…

Вона вчасно замовкає, бо якби продовжила, я не витримала б і… Та що ти зробила б, Маргарито? Кого б ти попросила залишитися з Катериною? Бігала б по сусідах, стояла б навколішки й лила крокодилячі сльози?

Тому я стискаю щелепи та холодно кажу:

— Коли приїду, розрахуюся за квартиру. А зараз мені треба їхати.

Мама нічого не каже, а я йду, стримуючи сльози. На щастя, мені вдається не заплакати.

Коли таксі майже під’їжджає до розкішного заміського будинку, я намагаюся прогнати сум зі свого обличчя та начепити привітну усмішку. Я не повинна відлякати цю пару…

Боже, я так боюся, що я їм не сподобаюся, що аж від нервів починає боліти голова. У ній аж бамкає.

Біль такий сильний, що я навіть питаю у таксиста, чи немає у нього випадково знеболювального.

На щастя, є, і чоловік мені його дає. І навіть воду, бо я вже була ладна без жодного страху розсмоктувати гірку таблетку.

Моє життя значно гіркіше.

Я розраховуюся з таксистом, дякую за ліки та виходжу з авто. І… Мене одразу зустрічає вродлива блондинка мого віку в розкішній червоній сукні.

Вона кидає на мене оцінювальний погляд, а тоді дивиться мені просто у вічі та каже:

— Мене звати Єва. Дуже приємно з вами познайомитися.

У відповідь я називаю своє ім’я, і вона каже:

— Запрошую вас до будинку. Мій чоловік буде з хвилини на хвилину. Коли він прийде, почнемо нашу бесіду. Але скажу відразу — ви мені дуже подобаєтеся.

Я усміхаюся у відповідь, і мені відразу стає легше. Подобаюся…