Глава 5.1

Олексій

Наші погляди зустрічаються. У мені одразу спалахує злість, яка заповнює все моє тіло, і я ледве стримую її.

Вона хоче вирватися з мене та рознести цю бісову кімнату на друзки й спалити дотла, а цю зрадницю з блакитними, як небо, очима — придушити.

Я колись вірив, що ці очі чисті, щирі… Але я дуже помилився. Вони мені брехали. Безбожно. Зухвало.

Стискаю кулаки та відвертаюся до вікна, намагаючись опанувати себе, аби не зробити те, що уявив.

Усе ж таки я адекватна людина.

***Дев’ять років тому

Дивлюся, як двірники раз у раз змітають великі краплі дощу з лобового скла. Зараз я не їду. Стою та чекаю на Маргариту, і…

Усередині болить так, мов усі мої органи порізали лезами й щедро засипали сіллю. Я не вірю, що вона це зробила. Не вірю… Маргарита…

Не віриш, Олексію?

А вона зробила це… Зрадила… До того ж — із твоїм другом, який ще й має докази.

Фото. Кольорові. Чіткі. З усіма гидкими подробицями.

Я переводжу погляд на бардачок, у якому лежить уся та огидна хтивщина…

Він фотографував її під час цього процесу, щоб потім… Не хочу думати, для чого він це робив, але вчора в барі його загризла совість, і він показав мені все… Просто все, що вони робили вночі, і перепрошував.

— Олексію… Я не хотів… Але я був п’яний… Не міг чинити опір, а вона ще така спокусниця… Вона мене звабила. Сама полізла до мене. Я не зчувся, як її руки опинилися в мене в штанах…

Після побаченого та почутого хотів посеред ночі поїхати до Марго, схопити її за волосся, зазирнути їй в очі й запитати…

Натомість учора я їй зателефонував та спокійно сказав, що хочу сьогодні її побачити. Вона защебетала милим голосом, що також хоче зі мною зустрітися, бо бажає повідомити щось важливе.

Цікаво, що? Те, що вона…

Домовилися, що зустрінемося після її іспиту.

Дивлюся на годинник — іспит уже мав завершитися, і… На мій телефон приходить повідомлення від Марго:

«Уже біжу до тебе».

Наприкінці повідомлення — кілька сердечок і ще один поцілунок.

Мене аж кривить. Усередині злість лише зростає, але я відповідаю спокійно:

«Чекаю».

Відповівши, повертаю голову в бік університету. Крізь укрите краплями скло бачу Маргариту… А точніше — її фіолетовий тренч та яскраво-зелену парасольку.

Вона дуже любить ці дві барви…

Постать швидко наближається. І ось дверцята відчиняються — Марго залітає до моєї автівки разом із хмарою парфумів: ніжний квітковий аромат, який я так люблю, уже стоїть у носі. Дівчина складає парасольку, зачиняє дверцята й одразу тягнеться до моїх губ…

Я згадую, чого торкалися її рожеві вуста, і мене починає нудити. Відвертаюся. Підставляю свою щоку.

Вона цмокає мене в щоку, а мені одразу кортить припекти місце поцілунку вогнем, промити спиртом, а краще взагалі вирізати шмат шкіри й викинути. Бо ділянка шкіри болить і смердить… Наче живцем гниє. Отруює мене.

Марго не помічає моєї реакції. Вона розповідає, що чудово склала іспит. Торочить про те, що їй трапилися дуже складні запитання, але вона зуміла на них відповісти й набрала дев’яносто вісім балів. Це найвищий бал у групі.

— Думаю, що в мене буде підвищена стипендія, — торочить дівчина, а я стежу за двірниками. Вони змахують краплі. Вимикаю їх. — Утім… Утім, Олексію, не це найважливіше… А…

Маргарита замовкає, і, коли я повертаю голову до неї, вона опускає погляд і продовжує тихіше:

— Я маю тобі дещо сказати… Важливе… Не знаю, як ти відреагуєш… Я сама трішки шокована…

— Що саме маєш сказати? — питаю в неї.

Марго у відповідь відкриває свою маленьку жовту сумочку, порпається в ній, а наступної миті виймає руку, стискаючи щось у кулаці. Вона зводить на мене свої блакитні очі й дивиться так…

Вона зрадниця, а очі — не зрадниці… Вони змушують мене сумніватися в тому, що я бачив на світлинах… Але то чиста правда. Це підтверджують не лише світлини, а сама Валерія, якій я вранці телефонував. Вона сказала, що Марго справді була на її дні народження, та й решта гостей це підтвердили…

— Ось… Подивися, Олексію…

Вона розтискає кулак, у якому… Тест на вагітність. На ньому дві червоні смужки. Результат позитивний.

Хм…

— Я ж тобі казала, що в мене цикл трохи нестабільний, а коли я нервую, взагалі збивається… Думала, що це через курсову, іспити та заліки: у мене немає місячних майже три місяці, бо ж таке бувало й раніше. Я тобі розповідала. Але мене стало нудити від улюбленої їжі, а деякі запахи… Я вирішила зробити тест… І ось що він показав…

Три місяці. Саме три місяці тому у Валерії був день народження, і Марго… Валентин мені все розповів… У них усе було без презерватива. Вона сказала йому, що п’є таблетки, і він…