Липа, що пам’ятала наші імена

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 15

Ключі від чужої тиші

Липа, що пам’ятала наші імена

Серія (5 книг)

“Міста, які нас пам’ятають”

Анотація до книги "Липа, що пам’ятала наші імена"

У старій дерев’яній скриньці, знайденій біля покровської липи, Юлія та Олександр знаходять сотні записок з іменами тих, кого місто відмовилося забути. Серед них — живі й мертві, герої та зрадники, рятівники й ті, кого пам’ять воліла б виправдати занадто легко. Коли частина списку потрапляє в мережу, архів перетворюється на поле битви за право бути згаданим, викресленим або почутим по-справжньому. Юлія прагне зберегти кожне ім’я, Олександр боїться, що пам’ять знову стане судом. А стара липа мовчки тримає чужі таємниці у своїй корі й веде їх до дороги, якою, можливо, ще можна повернутися додому. Це роман про любов, провину, пам’ять без прикрас і про те, що людське життя ніколи не вміщується в один підпис. Бо ім’я — не медаль і не вирок, а двері до історії, яку ніхто не має права привласнити.

міська проза пам’ять і втрата кохання після війни

Зміст книги: 2 глави

Останнє оновлення: сьогодні

Пролог. Ключ, який відчинив дерево

вчора

Частина І. Імена, які не поміщалися в алфавіт

сьогодні

15 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Аліс Веро

30.07.2026, 14:35:13

Оце так збіг... Ми з Вами пишемо про різні липи. Я про Київську (Петра Могили), Ви- про липу у Покровське. Але є значна подібність- до київської прив'язували стрічки з бажаннями і моя героїня приходила до неї читати, мріяти, думати, згадувати минуле; до Вашої- залишали аркушики з іменами, які треба пам'ятати. Певним чином обидві ці липи теж є героями історій.
Я лише прочитала анотацію і кілька сторінок Вашої книжки. Цікаво. Продовжу читати. Лайк.