Деревлянська земля, кінець X — початок XI століття. Іскоростень уже пережив свій злам, але земля древлян не спорожніла. Серед лісів, річок і старих доріг люди й далі будують, торгують, сперечаються, кохають, пам’ятають — а поруч із людськими історіями живуть старі перекази й речі, яким не завжди знаходиться просте пояснення.

Радимові треба лише віднести гребінь у сусідній хутір.
Дорога знайома. Люди поруч. До вечора він мав би давно повернутися.
Та перед виходом хлопець чує старий переказ: іноді в лісі кличуть голосами тих, кого ти знаєш. І відповідати не варто.
А потім починається дощ.

«Коли кличуть свої» — самостійне оповідання з циклу «Оповіді Вільних земель». Усі історії циклу можна читати окремо: разом вони складають мозаїку людей, місць, переказів і подій Деревлянської землі.