Добрава поранила ногу, але спокій їй, здається, не дуже потрібен.
Пов’язку вже хтось перемотував. На полотні лишилася кора. А сама Добрава знову кудись ходила, хоча мала б берегти рану.
Одарка хоче лише одного — зрозуміти, хто змусив її працювати.
Та що далі вона питає, то важче знайти того, на кого можна було б показати пальцем.

«Ніхто не велів» — самостійне оповідання з циклу «Оповіді Вільних земель» про чужий біль, невисловлений обов’язок і межу між допомогою та відповідальністю.