Коханий мільйонер

– Поясни, навіщо тобі гроші, – Ян не зводить з мене погляду. І хоч я на нього не дивлюсь, погляд цей відчуваю кожною клітинкою тіла.

– Щоб врятувати кафе, – з останніх сил збираюся, щоб поглянути йому в очі.

– Тобто? Що з ним не так? – Ян хмурить брови.

– Це… моя справа, – кажу сердито. – Я прошу у тебе грошей, щоб вирішити проблему. Я готова написати розписку. Думаю, що за рік зможу все повернути.

– Ні.

– Що? – питаю розгублено, а серце пропускає удар.

– Я не дам тобі грошей, – карбує. – Мені шкода твого дідуся, але грошей від мене ти не отримаєш. Знайди когось іншого. Думаю, що у тебе вийде.

Це образливо. Я розумію, що Ян ображений за мене, але відмовляти так грубо… Я ж знаю, що він не такий. Це я його таким зробила. Жорстоким.