Друзі

Тьмяне світло настільної лампи м’яко освітлювало затишну кімнату. У колисочці під мережевим балдахіном світло-блакитного кольору спав маленький хлопчик. Як і більшість малюків, він спав з піднятими угору ручками, схиливши трішки вбік голівку та міцно заплющивши оченята. Спав міцним сном під пильним наглядом мами. Молода жінка сиділа у нічній сорочці поруч із колисочкою. Малюк так спатиме дві-три години, тож могла б і вона на трішки заснути. Але вона не може! Не може спати, коли чоловік ще не повернувся додому. Жінка механічно поглянула на годинник – 10.08, недавно було 9.58. Отож, вона вже не спостерігала за часом рівно десять хвилин! Мирослава завжди чекала на Сергія, так вона звикла за ці майже п'ять років їхнього подружнього життя. Дуже любила свого чоловіка, як і він її. З