5

    Тепер Мишко став частим гостем у родині Сергійка. Він приходив гратись, дивитись телевізора, а згодом і виконувати домашнє завдання. Хлопці разом пішли у школу та ще й в один клас.  Ну і, звісно, часто залишився на обід чи вечерю в Сергійка. Батьки Сергійка один раз тільки побачили маму Мишка – вона привела сина перший раз у школу. Невеличкого зросту, худа і не дуже доглянула жінка. Вона байдуже дивилась на все, що відбувалось на урочистій лінійці у школі. Проте вкінці свята мама Сергійка наважилась заговорити із нею:

- Добрий день. Ви ж мама Мишка?

- Ага! А що він вже знову щось накоїв? – Не дуже привітно відказала жінка.

- Ні. Просто він дружить із моїм сином, Сергійком! То ж і я вирішила з вами познайомитись!

- Ага! Дуже приємно. – Відказала жінка і відвернулась від мами Сергійка. А ця більше ніколи не намагалась із нею говорити. Проте ще більше жаліла Мишка. Мишко був нижчий і худіший від її Сергійка, і жінка приписувала це неналежному піклуванню. Крім того, що  майже щодня вона його годувала, то ще й давала одяг, з якого вже виростав її син. Згодом Мишко став майже частиною їхньої родини.

На святкування свого сьомого дня народження Сергій запросив першого Мишка.

- Але ж у мене не має подарунка! – Ніяково відповів на запрошення Мишко.

- Не страшно! Мама і тато мені накуплять купу подарунків!

- Ну і нехай! Я теж щось придумаю! – Відказав Мишко. І таки придумав.

    На свято до Сергійка прийшло кілька його друзів. Мишко спізнився на трішки. Але прийшов з подарунком, правда, незапакованим. Він приніс величезний грузовик. Та поглянувши на подарунок, Сергійко засмутився. Не тому, що іграшка йому не сподобалась, а через те, що він знав кому належить цей грузовик. Сергійко розумів як дісталась ця іграшка Мишку. Але нічого не сказав, щоб не зіпсувати свято. Він вирішив, що наступного дня поверне це власнику.

     В цей день Сергій отримав багато подарунків: настільний хокей, залізницю з декількома поїздами, конструктор, машинку на радіоуправлінні, новий красивий одяг. А вкінці свята мама і тато вимкнули світло і винесли великий торт зі свічками. Гості було задоволені святом і, подякувавши, розійшлись по домівках.  

     А наступного дня Сергійко, взявши подарунок Мишка пішов на майданчик. Діток було ще мало, та Сергій впізнав хлопчика, який і був справжнім власником вантажівки.

- Привіт! – Сказав Сергійко, підійшовши до хлопчика. – Це твоє?

- Ага! Вчора розбишака Мишко в мене забрав його!

- Тоді тримай! – Сергій подав машинку.

- Дякую! Більше ніколи не буду його виносити на вулицю! – Сказав хлопчик і чимдуж побіг додому.

Сергійко ще трішки погуляв і теж вирішив йти додому, але тут на майданчику з’явився Мишко.

- Привіт, Мишку, пограємось?

- Привіт. Ти тут хочеш гратись?

- Так, пішли у пісочницю будувати гаражі!

- Не хочу! Пішли до тебе додому, адже в тебе багато нових іграшок!

- Ну гаразд, пішли!

- А торта ще трошки лишилось?

- Так, лишилось. Ходімо.

     Мама Сергійка як раз в цю пору прийшла на обід (вона працювала неподалік дому). Вона погодувала обох хлопців, на десерт дістала торт, а тоді побігла на роботу. Хлопці лишились самі, доївши обід, вони пішли гратись. Спочатку гра йшла чудово, а потім Мишко поцікавився де грузовик. Сергійко зніяковівши, сказав, що повернув його справжньому власнику.

- Ти віддав мій подарунок!? Як ти міг! Ти мені більше не друг! – Крикнув Мишко і побіг геть.