1

   Тьмяне світло настільної лампи м’яко освітлювало затишну кімнату. У колисочці під світло-блакитним мереживним балдахіном спав маленький хлопчик. Як і більшість малюків, він спав із піднятими вгору ручками, трохи схиливши голівку набік і міцно заплющивши оченята. Малюк спав міцним сном під пильним наглядом мами.

    Молода жінка в нічній сорочці сиділа поруч із колисочкою. Син спатиме ще дві-три години, тож вона могла б і сама трохи подрімати. Але не могла! Не могла заснути, поки чоловік не повернувся додому.

    Мирослава машинально поглянула на годинник — 22:08. Ще недавно було 21:58. Отже, вона не стежила за часом уже цілих десять хвилин!

    Мирослава завжди чекала на Сергія. Так вона звикла за майже п’ять років їхнього подружнього життя. Жінка дуже любила свого чоловіка, як і він її. Зазвичай Сергій не затримувався на роботі так надовго.

   Він працював у сфері IT і був одним із найкращих фахівців. Сьогодні керівник попросив його затриматися, щоб закінчити розробку нової вебсторінки, яка конче була потрібна вже наступного ранку, хоча то мала бути субота. Сергій погодився, тим паче що йому пообіцяли надбавку до основного окладу, а гроші його родині зараз були дуже потрібні.

   Пів години тому він зателефонував дружині й повідомив, що вже закінчив роботу та вирушає додому. Отже, мав бути тут із хвилини на хвилину.

   Мирослава знову поглянула на годинник — 22:11. Минуло ще три хвилини, а Сергія досі не було. Чому він затримується? Адже офіс, де працював чоловік, був зовсім поруч. Настільки близько, що Сергій зазвичай ходив додому пішки: автомобілем він витрачав стільки ж часу на дорогу через світлофори й пошуки місця для паркування.

   «Може, зателефонувати?» — промайнуло в голові Мирослави.

   Проте вона вирішила ще трохи зачекати.

   Раптом біля самого серця щось кольнуло. Так сильно, що жінка аж здригнулася. І саме цієї миті заплакав малюк, який досі міцно спав.

Мирослава спробувала його заспокоїти, та нічого не виходило. Вона взяла сина на руки й почала ходити з ним по кімнаті, але хлопчик не вщухав.

   Усе тіло жінки почало тремтіти. Однією рукою вона притискала до себе малюка, а іншою набирала номер Сергія.

   Гудки… Гудки… Гудки…

   Відповіді не було.