2

     Поговоривши з дружиною по телефону, Сергій накинув куртку й подався додому. Дорогою вирішив зайти до магазину, адже завтра рано-вранці вони вирушали в невеличку мандрівку, тож краще було скупитися заздалегідь. А потім ще планував зняти готівку в банкоматі.

    На них із дружиною чекав важливий день. Вони збиралися купувати дачний будиночок. Адже їхній малюк підростав, а жили вони в двокімнатній квартирі на одинадцятому поверсі. Молодим батькам хотілося, щоб синочок міг іноді бігати по зеленій травичці, мав власні гойдалки й навіть басейн. Тож вони й вирішили придбати невеличкий будинок для відпочинку. Затишний, розташований у мальовничому місці, неподалік від містечка, де мешкали батьки Сергія.

    Спочатку подружжя планувало заїхати до них, трохи погостювати, а потім вирушити у справах. Вони вже кілька разів оглядали будиночок і домовилися з власниками, що привезуть частину суми. Але сьогодні Сергій отримав зарплату й премію, а на банківській картці ще залишалися заощадження. Тож, можливо, тепер він зможе заплатити більшу частину вартості й розпочати переоформлення нерухомості.

Ця думка неабияк тішила Сергія. Йому вже давно хотілося мати власне подвір’я, де можна було б господарювати, облаштовувати все на свій смак і проводити вихідні з родиною.

У магазині він набрав повний пакет продуктів: і на дорогу, і батькам гостинців. Пакет виявився таким важким, що Сергій ледве його ніс.

   Вийшовши з магазину, він завернув до сусідньої будівлі, де був банкомат. На вулиці було небагатолюдно, проте ліхтарі освітлювали дорогу, тож Сергій швидко дістався до потрібного місця й зняв майже всі гроші.

    Залишалося якихось десять хвилин — і він буде у своєму затишному гніздечку, обійме дружину й синочка. Сергій усміхнувся, згадавши про найрідніших людей.

    Вийшовши на вузьку пішохідну доріжку, він попрямував додому. Дорогою розминувся з кількома перехожими, які теж кудись поспішали. Повз проїхало кілька автомобілів.

    Нарешті Сергій звернув у свій двір і відразу помітив маленький вогник на одинадцятому поверсі. Знав, що дружина чекає на нього й не засне, хай би якою втомленою була.

    До свого під’їзду потрібно було обійти будинок із протилежного боку. Сергій завернув за ріг і опинився в напівтемряві, адже великі дерева затуляли світло ліхтарів.

    Він уже майже дійшов до під’їзду, коли відчув, що в барсетці вібрує телефон. Довелося поставити сумки на землю, щоб дістати його. Але, як на зло, пряжка на барсетці ніяк не хотіла відчинятися. Телефон не змовкав, а Сергій щосили смикав застібку.

    Позаду почувся якийсь шурхіт. Мабуть, ще один перехожий поспішав додому.

    Сергій присів, щоб було зручніше відкрити барсетку, і раптом відчув різкий удар у скроню. Удар був сильним. Чоловік похилився вперед, проте втримався на ногах і свідомості не втратив.

     Наступної миті хтось штовхнув його в плече, а чужа рука потягнулася до барсетки. Сергій добре розумів, що там, окрім телефону, лежить чимала сума готівки.

     Він одразу збагнув: його намагаються пограбувати. Щоб урятуватися, потрібно було відпустити барсетку. Але тоді їхня з дружиною мрія не здійсниться. Принаймні найближчим часом.

     Ні, Сергій не міг так просто віддати гроші. Він вирішив боротися й іще міцніше притиснув барсетку до себе.

— Ану віддай! Віддай! — почувся позаду чоловічий голос.

    Щось знайоме здалося Сергію. Не стільки сам голос, скільки інтонація, з якою пролунали ці слова.

— Ні! — твердо відповів він.

    У ту ж мить отримав черговий удар по скроні. А за ним — ще один.

   Щось тепле потекло по обличчю. Сергій не відразу зрозумів, що це його власна кров.

    У барсетці знову задзвонив телефон.

    А далі настала неймовірна тиша…