2

     Поговоривши з дружиною по телефону, Сергій накинув куртку і подався додому. Дорогою вирішив зайти в магазин, бо завтра рано-вранці вони вирушають у невеличку манрівку, то ж краще скупитись зараз. А потім ще планував зняти готівку в банкоматі. В них з дружиною завтра важливий день. Вони їдуть купувати собі дачний будиночок. Адже їхнє маля підростатиме, а вони живуть у двокімнатній квартирі на одинадцятому поверсі. Молодим людям хотілось, щоб синочок іноді бігав по зеленій травичці, мав власні гойдалки і басейн. Тож вирішили купити собі будинок для відпочинку. Невеликий, затишний, розташований у мальовничому місці, неподалік від містечка, де живуть батьки Сергія. Спочатку заїдуть до батьків, погостюють, а потім поїдуть у справах купівлі. Вони вже декілька разів там були, домовились з власниками, що привезуть частину суми. Але сьогодні Сергій отримав зарплату і премію, були ще на банківській картці деякі заощадження, то ж, можливо, сплатить більшу суму та зможе почати переоформлення. Тішила ця думка Сергія, бо дуже вже хотілось йому погосподарювати на власному подвір’ї. Набрав повний пакет продуктів: і на дорогу, і батькам гостинців, ледве ніс. Вийшов з магазину, завернув до сусідньої будівлі, де був банкомат. На вулиці було небагатолюдно, проте навкруги горіли ліхтарі, то ж Сергій швидко дійшов до банкомату і зняв майже всю готівку. Лишалось якихось десять хвилин і він буде у своєму затишному гніздечку, обійме дружину і синочка. Сергій усміхнувся, згадавши про найрідніших людей.

     Сергій вийшов на вузьку пішохідну доріжку і попрямував додому. Розминувся з кількома перехожими, що теж поспішали. Дорогою проїхало кілька машин. Він звернув у свій двір і відразу побачив маленький вогник на одинадцятому поверсі. Знав, що дружина чекає, не засне без нього, якою б втомленою не була. Потрібно обійти будинок з протилежної сторони, щоб потрапити у свій підїзд. Він звернув за ріг будинку і опинився у напівтемряві, оскільки великі дерева затуляли світло ліхтарів. Він вже майже підійшов до підїзду, коли почув, що в барсетці вібрує телефон. Довелось поставити на землю сумки, щоб його дістати. Як на зло, пряжка на барсетці не відчинялась. Телефон не змовкав, а Сергій щосили шарпав пряжку. Позаду почувся якийсь шурхіт, мабуть, ще якийсь перехожий поспішає додому. Сергій присів, щоб зручніше було відчинити барсетку і раптом відчув різкий удар у скроню. Удар був сильним, Сергій похилився вперед, але не впав і свідомість не втратив. Та відчувся ще один поштовх у плечі і чиясь рука потягнулась до барсетки, а там, крім телефону була чимала сума готівки. Сергій зрозумів, що його хочуть пограбувати і щоб врятувати себе він має відпустити барсетку. Але тоді їхня з дружино мрія не здійсниться, принаймні ще деякий час. Тому Сергій вирішив боротись і ще міцніше стиснув барсетку.

- Ану віддай! Віддай! – Почувся позаду голос. Щось знайоме здалось Сергію не в самому голосі, а швидше – в самій інтонації.

- Ні! – Відмовив Сергій і отримав черговий удар по скроні. І ще один. Щось тепле потекло по його скроні. Сергій не відразу зрозумів, що то його власна кров. У барсетці знову задзвонив телефон. А далі неймовірна тиша…