6.

Після цього Мишко не приходив до Сергійка. Батьки допитувались у Сергія чому не приходить його товариш, а він відповідав, що, мабуть, образився, але не знає чому. Не хотів розповідати їм про неприємність із грузовиком. Та невдовзі хлопці зустрілись на майданчику. Сергій хотів першим підійти до Мишка, щоб перепросити. Але Мишко ще здалеку крикнув: «Привіт, Сергійку! А ходімо до тебе гратись!» Сергій погодився, а Мишко більше не згадував про цю історію. Вони довго грались, потім пішли вечеряти, а після вечері Мишко зібрався йти додому. Він вже вийшов на коридор, але раптом повернувся на кухню знову.

- Тітко Олю, – звернувся він до Сергійкової мами, - а у мене післязавтра день народження!

- О це чудово! Ти хочеш запросити Сергійка? – Спитала жінка. -Ні. Тітко Олю, я хочу святкувати своє день народження у вас!

- У нас? – Тітка Оля була дуже здивована. – Але ж день народження твоє!

- Так, моє. І я обрав його святкувати у вас!

- Ну… добре… - Зніяковіло мовила жінка.

- Тітко Олю, я хочу такий же торт, як і у Сергійка, і подарунки такі ж! – Заявив Мишко і побіг.

Коли Сергійко теж відправився спати, його мама розповіла все батькові.

- Звісно, ми можемо купити йому якийсь подарунок, ну нехай ще торт невеликий, але купувати стільки всього, як рідному сину, ми не маємо можливості.

- Так, я розумію, хоч і дуже його шкода! – Погодилась мама.

     Словом, батьки зійшлись на тому, що на свято Мишку куплять невеликий торт, приготують вечерю, подарують якусь іграшку і ще одяг, з якого виріс Сергій.      

      Наступного дня Ольга ретельно переглянула одяг сина, відібрала кілька хороших речей, що були вже трохи замалі на нього. Потім разом із Сергійком пішли в іграшковий магазин. Вони обрали два подарунки: один від батьків – набір поліцейського, інший від Сергійка – футбольний м’яч. Потім вони зайшли ще в магазин одягу, щоб докупити кілька речей Сергію у школу. Ольга не втрималась і взяла ще дещо для Мишка.

Святкування розпочалось о пятій вечора. Мишко прийшов у хорошому настрої.

- Ну що ж, імениннику, вітаємо тебе! – Сказав тато Сергія, щойно зайшов Мишко. – Ходімо спочатку на святкову вечерю, а тоді подарунки! 

- Ну гаразд! – Радісно сказав Мишко, а тоді відразу ж похмурнів. – А що стіл накритий на кухні? У Сергія був у залі!

- Вітаю тебе, Мишку! – На зустріч імениннику вийшла тітка Оля. – Ну ти не запрошував багато гостей, а нам вистачить і тут місця! – М’яко мовила жінка.

    Мишко більше нічого не сказав, але коли сів за стіл, відмітив, що торт у Сергія теж був більший. Йому на те нічого не відповіли, просто змінили тему. Але справжній ґвалт зчинився після вручення подарунків.

- І це все? – Здивовано спитав Мишко, отримавши подарунки.

- Тобі не подобаються наші подарунки? – Спитав Сергій, бо його мама і тато стояли, відкривши роти від здивування.

- А що тут може подобатись? М’яч? Я не граю у футбол? Набір поліцейського? Та я їх ненавиджу! І купа старого лахміття! Це має подобатись?

- Серед одягу є і нові речі! – Ніби вибачаючись, сказала Ольга.

- Але своєму синочку ви подарували все найкраще!

- Ну, вибач, але у тебе є свої мама і тато! – Батько Сергія вже не міг стримуватись.

- Батька у мене немає, а матері я не потрібен, як і вам! Ненавиджу вас! – Скрикнув Мишко і пішов геть, облишивши всі подарунки.

    Ольга хотіла його наздогнати, але чоловік не дозволив. Вважав, що цього хлопця потрібно провчити, щоб він навчився цінувати добро.