Другий поверх

Дощ сипав по даху, ніби хтось згори тихо грав на старому барабані.
Аліна, тікаючи від холоду й власних думок, випадково зайшла до кав’ярні, де на дверях висіла табличка: «Другий поверх».

Усередині пахло свіжозмеленою арабікою, теплом і трохи самотністю.
На стіні висіла дошка з написом:
«Пам’ять дихає».

Вона не знала, чому ця фраза зупинила її — можливо, тому, що вперше за довгий час щось усередині озвалося.
Наступного дня Аліна повернулася й залишила записку баристі.
Так почалося мовчазне листування між нею та Марком — через серветки, цитати й каву.

Він писав на дошці:

«Іноді серце пам’ятає раніше, ніж розум.»
А вона відповідала:
«А ви часто слухаєте серце?»

Між рядками народжувалася тиша, що говорила голосніше за слова.

Це історія про двох людей, які зустрілися не випадково.