Додому крізь шторм. На краю світу.

Закрита лабораторія.
Експериментальний розчин.
Тіло, яке не повинно було вижити.
І пам’ять про океан, якого нібито не існує.
Івану кажуть: це був сон.
Але на горлі лишається тонка біла лінія. Вода здригається поруч із ним без жодної причини. А десь за межею пам’яті синій птах усе ще б’ється об прозору стінку.
Івану доведеться згадати, що сталося насправді.
Поки океан не згадав дорогу першим.