— Тайро? Що сталося?
— Тайро? Що сталося? — у його голосі миттєво зникла звична іронія.
Я безсило опустилася на лаву біля краю столу і, збиваючись та задихаючись від емоцій, що накрили мене з головою, розповіла йому все, що сталося
Вчора
10
Коли він не чує "ні"
— Та годі вже! — гаркнув він, нахиляючись до мене надто близько. — Скільки ти від мене бігатимеш?! На кухні вона, у теплицях вона! Ти думаєш, я ідіот? Я ж бачу, що ти витворяєш!
— Марку, відпусти, мені боляче! — я
02.10.2026
10
Чи треба було щось робити?
Тому я терпіла й удавала, що нічого не помічаю і не розумію. Дурість? Мабуть, так. Але в той момент я все ще пливла за течією, бо зовсім не вміла плавати. Складно оцінити те, з чим ти ніколи не стикався на практиці й про що лише
30.09.2026
20
Ефект весни
Перший тиждень вони з Крейоном ще намагалися дотримуватися пристойності й вечорами сиділи в їдальні за нашим спільним столом разом зі мною та Марком. Ходили з нами милуватися природою біля стін поселення й говорили
28.09.2026
26
Що це з Амандою?
Коли вони вийшли з медблоку, я якраз допомагала Марку звіряти маркування на свіжих ящиках. Але робота миттєво застопорилася — таке відбувалося щоразу, коли звичний ритм життя поселення раптом змінювався. Ми з Марком
27.09.2026
13
Яку назву дати місту?
Ми під’їхали до поселення, коли Аурі вже почала хилитися до горизонту, забарвлюючи верхівки лекро-сосен у насичений фіолетовий колір.
Біля в’їзного шлагбаума, уперши руки в боки, стояв Теодор Гросс. Глава поселення
26.09.2026
6
Еволюція іншої планети
Поки гігант злизував із моєї долоні соковитий фіолетовий шматочок, Серк із любов’ю поплескав його по масивній шиї.
— Красень, правда? — примружився фермер. — Ми їх тут уже майже три роки розводимо. Перше покоління
25.09.2026
12
Хто такі пахідерми?
Пасовище виявилося безкрайнім зеленим лугом, що впирався в синьо-фіолетову стіну дикого лісу. Фермер дозволив мені підійти до одного з пахідермів і простягнути йому шматочок солодкої «псевдогруші». Велетень повільно
22.09.2026
9
Візуал до 7 глави
— Так, Мартіне, що це за синюватий гібрид? — допитувався він у чергового фермера, тицьнувши пальцем у плаский, схожий на гарбуз плід.
— Це місцевий кабачок із перших посадок, схрещений із цукіні, — гордо відповів
21.09.2026
14
Як ми «експерта» шукали
Хочу поділитися з вами однією історією з життя інді-команди, де я іноді щось роблю.
Шукали ми якось людину під одне конкретне завдання. І тут з'являється потенційний кандидат — «досвідчений геймдизайнер».
20.09.2026
18
✨✨✨книга потрапила у Топ букнету!✨✨✨
✨Сьогодні просто не можу не похизуватися! ✨
Я досі в приємному шоці від того, що моя книга "Другий шанс. Чуже тіло" опинилася серед топових книг Букнету!
Тож поки я намагаюся це усвідомити, вдихаю, видихаю
18.09.2026
41
А як ви рятуєте "картоплю"?
І хоча фермерів просили приїжджати через кілька днів один від одного, люди прагнули спілкування й прибували практично одночасно, сприймаючи ці сезонні поїздки як свято. Тож поселення ожило на повну. А їдальня взагалі перетворилася
17.09.2026
21
Знайомимося з новими мешканцями
На вигляд йому було років двадцять п’ять (як я подумала, йому могло бути й усі шістдесят). Із засуканими до ліктів рукавами та в чистому фартуху він із хірургічною точністю обробляв тушку якогось місцевого пернатого
16.09.2026
19
Час перебиратися у гуртожиток. Візуал
Всередині гуртожиток являв собою звільнені від вантажу складські полиці, розташовані вздовж стін і в центрі приміщення — від підлоги до стелі. Саме на них облаштували ліжка. Мабуть, спочатку тут мешкали майже всі
15.09.2026
8
Візуал до 5 розділу
Ми сиділи на теплому металі даху, звісивши ноги. Внизу світилися вогні нашої невеликої колонії — крихітного острівця людського тепла посеред безкрайньої, темної, незвіданої планети.
— Ну, як тобі твоя мрія, Тайро?
14.09.2026
21
Занадто молодий вигляд може стати на заваді?
І я, і Аманда виглядали років на двадцять–двадцять п'ять. Хоча в минулому житті мені було вже тридцять. Тому я якось одразу вирішила, що «надрукованих» створюють молодими, і зовнішність Гросса стала для мене
13.09.2026
18
Новий візуал до 3 глави
Я безліч разів згинала пальці. По черзі, по одному, всі одразу, окремо кожну фалангу. Потім крутила руками, намагаючись роздивитися лікті. Тіло було новеньким, тому на ньому навіть не було натяку на мозолі, пролежні чи якісь
12.09.2026
29
Яке воно - нове тіло?
Я завмерла на порозі, боячись підійти ближче. Усе минуле життя у Віртуалі я мала ідеальний аватар, а в реальності — виснажене, бліде обличчя з погаслими очима й рідке, мишаче волосся, яке постійно плуталося на подушці.
Дівчина
11.09.2026
50