— Розумію. Пройдіть до першої примірочної кабінки, будь ласка, — консультант жестом запросила мене до невеликої ніші, закритої матовою світловою завісою.

Усередині не було ані вішаків, ані дзеркал. Лише м’який круглий подіум у центрі та рівне біле світло, що лилося зі стін. Щойно завіса закрилася, з динаміків пролунав приємний, трохи синтетичний жіночий голос:

— Вітаємо вас. Будь ласка, станьте в центр подіуму й розведіть руки в сторони для зняття фізичного профілю.

Я стала на коло, що підсвітилося в центрі. З вертикальних пазів у стінах пробігла м’яка синя смуга світлового сканера. Тієї ж миті переді мною розгорнулася тривимірна голографічна проєкція мене на повний зріст. Я з мимовільним трепетом витріщилася на власну копію.

Читати далі: Другий шанс. Чуже тіло