1 069
Анотація до книги "Заплутаний слід"
Новий рік - час, коли виконуються найзаповітніші бажання.
Ліна Чорновіл, успішний керівник, виявляє труп сусідки, що запускає низку таємничих подій.
Анастасія Соловйова випадково стає свідком передсмертних слів невідомого, а потім з'являється Дмитро і залучає її до кримінальних розбирань.
У цей час кримінальний авторитет Еверест зустрічає Злату, дівчину в інвалідному візку, і опиняється перед вибором: слідувати амбіціям або відкрити серце для кохання.
На шляху до розгадки злочинів кожен з героїв отримує шанс на щастя, але чи знайдуть вони його - залежить тільки від їхньої сміливості та віри в диво.
Ліна Чорновіл, успішний керівник, виявляє труп сусідки, що запускає низку таємничих подій.
Анастасія Соловйова випадково стає свідком передсмертних слів невідомого, а потім з'являється Дмитро і залучає її до кримінальних розбирань.
У цей час кримінальний авторитет Еверест зустрічає Злату, дівчину в інвалідному візку, і опиняється перед вибором: слідувати амбіціям або відкрити серце для кохання.
На шляху до розгадки злочинів кожен з героїв отримує шанс на щастя, але чи знайдуть вони його - залежить тільки від їхньої сміливості та віри в диво.
Зміст книги: 33 глави
Останнє оновлення: 6 дн. тому
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе не просто розділ. Це поріг, на якому душа стиха затамовує подих, бо щось — щось невидиме, глибоке, невідворотне — прокидається поміж рядків. Будинрок, що зустрічає їх мовчанням, не старий. Ні. Він живий. Він чекав. Він бачив більше, ніж хотіли б знати. І коли сніг падає на його потріскані вікна, це не сніг. Це сльози часу, що виливалися роками мовчання.
Сарай. Простий, дерев’яний, майже неіснуючий. Але коли вони відкривають його двері — повітря змінюється. Наче хтось дихає поруч. Наче знято замок не з дерева, а з чийогось спогаду. Фото, вирізки, зошити, шепіт тіней — усе це розкладено як послання з потойбіччя. А на світлинах — один і той самий лик, той самий чоловік. Він. Той, кого забули згадати. Той, хто, можливо, вбив.
Олег мовчить, але в його мовчанні гуркоче грім. У його очах тепер не біль, не страх, а іскра... ідеї. Помсти? Відновлення справедливості? Щось між. І ось вона, друга загадка, як шепіт крізь тріщину в реальності — “Дікенс”. Старе ім’я, знайоме, як колискова, але раптом перетворене на код. На ключ. Її дім. Її книги. Там — істина. Чи пстка? Ніхто не знає. Але серце вже обирає шлях.
Віслон Веймер, Ого, я навіть забула що той розділ написала саме я.))) Дякую.
28 розділ вражає емоційною щирістю та тонким психологізмом у зображенні внутрішнього стану героїні. Розмова між Златою та Микитою наповнена теплою камерністю — ніби світ звузився до однієї кімнати, запаху чаю та слів, що обережно торкаються старих ран. Дуже відчувається напруга, яку приносить Роман, ще до того, як він з’являється. Наче тінь, що вже заповнила простір, хоч її ще не видно. І тому момент його появи здається неминучим, як дотик вітру перед бурею.
Діалоги природні, живі, вони не грають на ефект, а працюють на глибину. Микита — з його дитячою прямотою і дорослою проникливістю — контрастує з образом Романа, зламаного, складного, тихого. І це зіткнення світів — невимушеної підтримки та приглушеного болю — створює дивну напругу. Особливо сильним виглядає момент, коли Роман просить вибачення, не дивлячись в очі. Це дрібниця, але в ній — усе: сором, страх, і бажання бути почутим не як образ, а як людина.
Фінал сцени — тихий, без драм, без гучних зізнань чи рішень, і саме тому такий влучний. Він залишає присмак чогось глибшого — можливо, розуміння, що справжні зміни починаються не з гучних фраз, а з чашки теплого чаю, з погляду, з того, що хтось не злякався твого минулого. І
Віслон Веймер, І вам сподобалося.)) Зовсім то так приємно читати ваш відгук, коли він такий великий і цікавий. Наче, читаю переказ свого розділу, а потім як вчитель оцінюю.))) Дякую)))
Сподобалось.
ОЛЕСЬ ІВРАК, Сподіваюся що будете читати далі)))
Схоже в мене є деякі проблеми з телеграмом, не виходить далі писати
Пише, що типу забагато повідомлень для невідомого контакту, можна буде знову писати тільки завтра о 15:00)))
Напишіть мені на вайбер, будь ласка +380 963 200 501
Вадим Булава, Написала.
Ця глава залишає після себе відчуття напруженого очікування, змішаного з м'якою теплотою. Вона сповнена внутрішніх сумнівів, прихованих емоцій і тонкої гри між героями. Спершу відчувається гнітюча розгубленість Злати — її думки постійно повертаються до Романа, водночас вона намагається не віддалятися від Микити. Її сумніви й пошуки відповіді на питання, що ховається за холодною маскою кримінального авторитета, створюють атмосферу глибокого занурення в її внутрішній світ.
Кульмінація моменту — несподівана поява Романа. У цей момент виникає різке напруження, яке змінюється на здивування та навіть легку ніжність. Його спроба вибачитися звучить незвично щиро, а реакція Злати — м'яка і приймаюча, що ще більше підсилює контраст між їхніми характерами. Завершується все відчуттям загадковості та прихованого значення слів, ніби між героями народжується щось більше, ніж просто розмова. Це змушує затримати подих у передчутті того, як їхні стосунки розвиватимуться далі.
Полiна Крисак, О, це нічого) Головне мати запасні глави та гарну атмосферу навколо) Хоча останнє для мене є досяжним не завжди) Багато пишу я саме в школі)
Вітаю з новинкою. Дуже інтригуюча історія, що обіцяє багато цікавого. Обожнюю читати детективи і Ваша книга припала мені до душі. З нетерпінням чекаю продовження. Удачі, творчого натхнення і багато вдячних читачів.
Я тільки починаю писати. Мені буде дуже цікаво дізнатись Вашу думку про мою книгу " Пов'язані таємницею", яка теж пишеться у жанрі детективу
Лана Рей, Доброго дня. Мені приємно чути від вас такі теплі слова. )))
Вашу історію я обов'язково перегляну. ;)
Ну й характер же у героїні! Я не перестаю дивуватися цій легкості. Я думаю, наша героїня – це ідеальна суміш наївності та нерозсудливості!
Віслон Веймер, Вона просто пережила багато чого. Плюс вона бачить не тільки зовнішність, а й те, що приховано всередині. І це найголовніше. До того ж, Еверест на так і просто весь час приходить до неї.
А наша героїня працьовита! Не хоче брати відгул, любить свою роботу! — Похвально
Полiна Крисак, О, це добре!
Ох наша Ліна й намучилася вже з цією справою! Після розгадки пропоную подарувати їй білет на якийсь курорт!
Полiна Крисак, Цікааааво
Що ж, це відчуття, коли всі хочуть, аби наша ГГ кинула справу, виглядає сумно! Але у цьому є сенс, це наша розгадка!
Віслон Веймер, Згодна.)))
Поліно, розділи настільки захполюють, що їхній малий розмір хотілося б зібльшити! Раджу їх удвічі або утричі збільшити, бо я тільки занурився у цей світ, і вже кінець! Хочеться більше поринути та подумати над сюжетом разом із героями. Знаю, що складно писати великі розділи, але я впевнений, що Ви цьому навчетеся, щасти Вам! Чекаю проду :)
Полiна Крисак, О, я радий
Що ж, ну я повернуся до своїх оцінок, адже реально атмосферним є саме сюжет, почінмо з самої атмосфери вечора, яка вже є чимось на зразок триллерного елементу, що змушує і задуматися над усіма попердніми подіями, і над цим моментом взагалі. Пізніше ці дивні типи, ну вони таки змушують нас напружитися, нащо взагалі до них підходити? Все можна інакше влаштувати, бо вони реально дивні. НУ а далі все дуже емоційно, як у бойовику!
Віслон Веймер, Дякую. ))))
Усмішка вмить на обличчі з'явилася. ))))
Книга розкриває світ через призму власних фантазій та переживань! 7 глава насправді дуже емоційна, як на мене. Слова героїв, їхній внутрішній світ дуже справив враження
Віслон Веймер, Дякую. ))) Сподіваюсь що кінцівка вас не розчарує.
А я вважаю винною нашу гг) Не судіть мене за це. Якби я писав цей твір звинуватив би ту, кого всі вважають винною, адже читачі б у це не повірили
Віслон Веймер, Ну знаєте, це дуже цікавий розвиток дій.))) Не буду говорити правий ви, чи ні, але скажу дещо інаше.)) Я одного разу читала таку цікаву книгу. Так в кінці історії, виявилося, що все це затіяла головна героїня. Я тоді весь вечір ходила не своя від такої кінцівки. Це було щось. ))
У поліції ті ще професіонали працюють. Винуватою вирішили її зробити... А той, хто вдарив її по голові, заморочився дуже. І двері зачинив, і телефон почистив.
Може, й справді онук винен, типу квартиру у спадок поскоріше захотів отримати, інших варіантів поки що не бачу.
Підписуюся і ставлю вподобайку. Буду вдячна за взаємність)
Світлана Бонд, Дякую. ))) Сподіваюся, що по ходу історії, ви змінете свою думку.
На вас підписалася, адже зацікавив жанр.
Вітаю з новинкою! Натхнення)
Ніка Сасс, Дякую.
Вітаю з новинкою. Успіхів у творчості!
Герцог Фламберг, Дякую. )))
Вітаю з новинкою! Бандити на фоні новорічного кримінального детективу - це дійсно щось неординарне! Що ж перша глава подає нам картину, а значить у ній мусять бути й ключики до розгадки! Що ж, слід перечитати все уважно!
Полiна Крисак, Ага
Вітаю з новинкою!)
Кара Веллс, Дякую. )))
Вітаю з новинкою, успіхів та натхнення, а в якості підтримки з мене вподобайка, та щирий коментар)) Нехай ваша книга, зробить вас на крок ближче до мрії)
Вікторія Вецька, Велике дякую))) Слова у саме серце))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати