Коли звичний світ занурюється в абсолютну темряву, вона може виявитися не кінцем, а єдиним способом нарешті побачити головне. Після чергового ворожого обстрілу життя Іларіона розколюється на «до» та «після». Війна забирає в нього найцінніше — можливість бачити світ, залишаючи замість барв лише темряву, біль і глибоку зневіру. Опинившись у тиші власної сліпоти, позбавлений зовнішніх подразників, він залишається наодинці з головним питанням: де був Бог, коли руйнувався його світ?
Та саме тоді, коли фізичні очі перестають бачити, стається немислиме — Іларіон відчуває й сприймає Присутність. Сліпота стає дивним провідником до зустрічі з Богом. Замість величного й віддаленого Творця перед ним постає Співрозмовник, готовий до відвертої та болісної розмови.