(Чути, як жінка енергійно витирає руки об фартух і махає рушником).
— Ой, я вас молю! Не робіть мені вагітну голову тими розумними словами! Яка анотація? Це ж Одеса, тут треба коротко і щоб за душу брало!
Слухайте сюди, бо я два рази не повторюю:
ЦЕ НЕ КНИЖКА, ЦЕ ПРОСТО ҐВАЛТ!
Тут вся правда про те, як я пішла у «велику літературу» і виграла аж цілий купон на одну каву без цукру. Про те, чому в інтернеті мене вчать жити люди, у яких на аватарці — рудий кіт, а в голові — дірка від бублика. І про те, що наш час — це як молоко на плиті: тільки відвернувся помріяти — а воно вже втекло і смердить на всю кухню.
Беріть читати, поки я добра, бо це смачніше за форшмак і дешевше за психолога!