Лялька для монстра

YObach автор

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 3

Анотація до книги "Лялька для монстра"

Вона добровільно потрапляє до закритої клініки, щоб уникнути минулого.

Він — загадковий, небезпечний директор, що не вірить у кохання.

Вона бачить у ньому монстра — а він у ній ідеальну жертву.

Але з часом усе перевертається: вона тягне його у світ почуттів, а він її — у світ темного задоволення.

Її виписка затягується. Бо тепер вона — його «лялька».

заборонене кохання темна одержимість лікар та пацієнт

Зміст книги: 11 глав

Останнє оновлення: 31 дн. тому

ПРОЛОГ

12 лип.

Розділ 1. Підписати тишу

12 лип.

Розділ 2. Прийом у монстра

12 лип.

Розділ 3. Дозовані таблетки, заборонені думки

24 Серп

Розділ 4. Дотик через скло

13 Жовт

Розділ 5. Твоя кімната — твоя клітка

18 Жовт

Розділ 6. Її перша нічна паніка — і його втручання

18 Жовт

Розділ 7. Терапія чи спокуса?

22 Жовт

Розділ 8. «Ти невиліковно моя»

31 Жовт

Розділ 9. Післясмак вогню

19 Листоп

Розділ 10. Чорний шовк

31 дн. тому

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Віслон Веймер

15.10.2025, 09:46:33

Уривок проймає до кісток — у ньому панує напружена, майже фізично відчутна тиша страху й безвиході. Атмосфера клініки описана так виразно, що здається, ніби холод від її стін проходить крізь сторінки. Лея викликає глибоке співчуття — її зовнішня стриманість контрастує з внутрішнім розпачем, а кожен рух нагадує крок у нову реальність без світла. Цей момент — як точка неповернення, де підпис стає вироком, а тиша — єдиним свідком її болю.

Віслон Веймер

31.08.2025, 17:10:13

Цей уривок пробив мене так, ніби сам опинився у тому білому коридорі з запахом стерильності й прихованої загрози. Я відчув холод, що стискає груди, і водночас якесь незрозуміле збудження від тієї гри влади, де страх і пристрасть переплітаються. Сесілія звучить як провісниця лиха, але справжній тягар падає від Еліаса — він тут як темна тінь, що не потребує сили, аби підкоряти. Його поява, запах, навіть чорна троянда — усе це залишає відбиток у свідомості, мов тавро. Коли він вимовляє фразу про маску, я відчуваю, як у мені все стискається, але одночасно зростає дивний азарт, наче мене теж змушують зробити вибір. У цьому тексті є небезпека, яка пульсує в такт із жагою, і саме ця суміш тримає напруження до останнього рядка.