Кохатиму тебе завжди

– У мене літак через дві години, – говорить зі смутком у голосі. А може, мені здається…
– Я розумію, – кажу і намагаюсь проковтнути гіркий клубок. Треба бути сильною і не показувати йому, що мені боляче. Я не хочу його відпускати, але розумію: у нього немає причин залишитися.
А що, коли я зізнаюсь йому у коханні? Чи змінить це щось? Навряд чи Марат повірить у щирість моїх слів. Хіба можна закохатись після однієї спільної ночі? До вчорашнього вечора я також думала, що ні…
– Ти дуже хороша, Віталіно, – Марат гладить моє волосся і зовсім не розуміє, що не треба цих слів.
– Давай не будемо все ускладнювати, – кажу твердо. – Ми обоє – дорослі люди. Нам було добре цієї ночі, але… ніч закінчилася.
Марат повертається у своє королівство, а я – до свого звичного життя.