325
“Короткі розповіді ”
Анотація до книги "Гравітація між нами "
Людство розколоте на ворогуючі фракції: сильних "Коріння" з планет високої гравітації та технологічних "Кочівників" космосу. Вчена "Коріння" Мирослава та пілот-кочівник Оріон змушені об'єднатися, коли прадавній ворог, що тисячі років тому знищив Землю, починає винищувати їхні нові світи. У спільній місії вона дізнається головний секрет Кочівників: вони не слабкі втікачі, а хранителі, що таємно готували "Терру" — спільний дім для всіх людей. Їхня вимушена співпраця переростає в повагу і кохання. Щоб дати бій, вони вирушають на планету-утопію, де разом із місцевими мудрецями створюють зброю, засновану на гармонії. Це історія про подолання тисячолітньої ворожнечі та пошук майбутнього перед лицем знищення.
Зміст книги: 9 глав
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтиз задоволенням читала,дякую Вам,творчої наснаги бажаю,буду рекомендувати своїм онукам
Не приймаються на конкурс "Зачаровані серця": книги у жанрі фантастика, або такі, де у книзі автор намагається об’єднати жанри фантастика і фентезі; книги, якщо псевдонім автора вказано латиницею, або він являє собою нікнейм, що складається з одного слова (а не звичну читачам форму у вигляді вигаданих імені та прізвища)
Тут кожна сцена просякнута чистим страхом і адреналіном: Андреа біжить так, ніби за її спиною стоїть сама смерть, кожен подих рветься з грудей, а кожен крок залишає на її тілі сліди болю і крові. Відчуття безвиході змішане з відчайдушною рішучістю, а гул мотора і крики охоронців пронизують її свідомість, змушуючи тіло тремтіти від напруження, і водночас пробуджують страх, що ріже шкіру, наче лезо.
В той же час у BMW Земір і Том відчувають майже фізичну тяжкість часу: серце б’ється шалено, руки стискають кермо, а кожен поворот карти стає доленосним. Темрява навколо, блискітки мокрої дороги, світло фар — усе це створює відчуття, що вони мчать крізь лабіринт смерті, де помилка може коштувати життя. Кожна хвилина, кожна секунда наповнені страхом і відповідальністю за долю Андреа, і читач буквально відчуває цей пульсуючий страх разом із героями.
Віслон Веймер, Мене там нема андрей ви не тому пост послали
Цей уривок б’є по відчуттях контрастом — холодна раціональність Мирослави стикається з живим теплом Оріона, і між ними виникає прірва нерозуміння. Її логіка, що перетворює любов і народження на формули й контракти, звучить як виклик самому сенсу життя, тоді як він сприймає це як щось святе, непідконтрольне жодним алгоритмам. І від того, як вона різко називає пологи «неефективними», всередині стискається від холоду, а коли Оріон відповідає про біль і силу, з’являється відчуття глибокої людяності, яку він відстоює. У її останній репліці, короткій і несподіваній, вчувається розлам — крихітна тріщина в її залізобетонній раціональності, і ця крихітка надія дарує хвилю напруги й очікування, бо хочеться знати, що вона відчує, зустрівшись віч-на-віч із тим, що досі вважала лише «збоєм».
привіт, що ж чекаю на продовження, зачепило . Тепер мені цікаво не просто їх участь у полюванні на жнеця...а і нова надія (намагався не спойлерити)
Вадим Івахнюк, Дякою
Ваш твір справляє сильне враження, він дихає глибиною і водночас ніжністю, у ньому відчувається масштаб ідеї й тиха крихкість довіри, яку Ви закладаєте в діалог між Оріоном і Мирославою. Читати було захопливо, бо кожна сцена ніби тримає баланс між холодною раціональністю та теплом людського прагнення мати дім, і цей контраст дуже емоційно звучить. Особливо вразило, як Ви показали момент, коли героїня вперше бачить не загрозу, а можливість, і це відкриває в ній новий вимір. У тексті є відчуття простору, світла, тиші й надії, що робить його не лише про майбутнє, а й про внутрішнє визволення від тягаря минулого.
Цей уривок наповнений тихою, але глибокою емоційною трансформацією Мирослави. Відчувається, як її внутрішній світ поступово розм’якшується під впливом спокою, краси й гармонії навколишнього світу. Кожен образ — дім Оріона, кристалічні дерева, співаюча квітка Литаври — ніби акуратно відкриває їй двері до забутої людяності, до здатності відчувати без прагматичної вигоди чи стратегії. Її серце наповнене дивним поєднанням спокою, здивування й трепету, бо вона вперше відчуває не страх чи обов’язок, а цікавість — ту саму, яка робить життя живим і справжнім. Тут кожен дотик і погляд наповнені ніжністю й довірою, а світ постає як живий, здатний дарувати емоції та теплоту. Емоційно читач відчуває, як крига, що роками оточувала її розум і серце, починає тріскатися, поступаючись місцем відчуттю дива, довіри і тихої радості, якої вона давно не знала. Цей момент — водночас спокій, відрада і пробудження щирого, людського відчуття світу.
Вітаю з новинкою!
Чудовий початок!)
Шепіт Місяця, Я рада що сподобалось насправді вже написано 6 глав
Вітаю з новинкою ❤️
Вітаю з новинкою!
Сергіель Краель, Дякою
З новинкою! ʕ☆ᴥ ~ʔ
Кіт Анатолій, Дякою щось інше ніж дракони,))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати