Лице Ворога

Кладовище" виправдовувало свою назву. Коли "Химера" перетнула умовну межу сектора, всі прилади, що вимірювали фонове випромінювання, замовкли. Тут не було космічного шуму. Лише глибока, неприродна тиша, ніби сам простір затамував подих. Зоряний пил був відсутній, а далекі галактики здавалися тьмяними та розмитими, ніби вони дивилися на них крізь брудне скло.

— Сенсори ледь працюють, — порушив мовчанку Оріон, його пальці нервово бігали по консолі. — Гравітаційні аномалії повсюди. Корабель веде, ніби ми потрапили в океанську течію.

— Він не просто порожній, цей сектор, — прошепотіла Мирослава, дивлячись на головний екран. — Він... вичищений.

Зелена точка маяка вела їх уперед, у саме серце цієї мертвої зони. І незабаром вони почали бачити причину. Повз них пропливали скелети зірок. Маленькі, холодні ядра білих карликів, що мали б горіти ще мільярди років, були оточені іржавими, поламаними конструкціями неймовірних розмірів. Це були не просто залишки цивілізацій. Це були оболонки, що висмоктали життя із сонць, заливши по собі лише недогарки.

— Вони не просто збирають гелій-3, — з жахом усвідомила Мирослава. — Це лише закуска. Вони їдять зірки.

Маяк привів їх до центру аномалії. І там, у моторошній порожнечі, вони побачили його. Лице ворога.

Це не була планета чи станція. Це була сфера, настільки чорна, що здавалася дірою в тканині Всесвіту. Її розмір перевищував розмір будь-якого відомого корабля в тисячі разів. Поверхня сфери ледь помітно пульсувала, ніби вона дихала, а її текстура нагадувала суміш органіки та кристалу. І найстрашніше було те, що до цієї сфери, як бджоли до вулика, були пристиковані сотні, можливо, тисячі Женців — точнісінько таких, як той, за яким вони гналися. Їхній Жнець був не самотнім хижаком. Він був лише одним із фуражирів гігантського космічного рою.

— Вулик... — прошепотів Оріон.

Саме в цей момент міст "Химери" залило сліпучим білим світлом. Всі екрани згасли, а в головах Мирослави та Оріона пролунав не звук, а... думка. Образ. Це не було повідомлення. Це було просте, безпристрасне усвідомлення, передане їм напряму.

Вони побачили народження і смерть галактик. Побачили, як Вулик подорожує крізь еони, переходячи від однієї галактики до іншої, як сарана. Вони зрозуміли його природу: він не був злим. Він не був добрим. Він просто був. Життя, що існувало на планетах біля зірок, було для нього не більше, ніж цвіль на фрукті, який він збирався з'їсти. Незначна, не варта уваги побічна деталь його метаболізму.

Це "спілкування" тривало лише мить, але для них минула вічність. Коли світло зникло і системи почали перезавантажуватися, вони дивилися один на одного розширеними від жаху очима.

— Воно знає, що ми тут, — хрипко сказав Оріон.

З поверхні Вулика почали відділятися три нових Женці, розвертаючись у їхньому напрямку.

— Оріоне! — крикнула Мирослава.

Але він уже діяв. "Химера" рвонула з місця, її гібридні двигуни ревіли, випльовуючи енергію. Корабель петляв між мертвими зірками, намагаючись відірватися від переслідувачів, що безшумно ковзали за ними.

Вони побачили лице ворога. І це було лице абсолютної, байдужої, космічної величі. Лице бога, який навіть не помітив комаху, що повзала по його вівтарю. Надія, що народилася в їхніх серцях, тепер здавалася крихітною іскрою перед обличчям нескінченної, холодної ночі. Питання було вже не в тому, "як перемогти". Питання було в тому, "як сказати іншим, що вони всі вже приречені".

"Химера" здригалася від кожного маневру. Сирени на містку заливалися тонким, пронизливим виттям. На головному екрані три чорні плями невблаганно наближалися, ідеально повторюючи кожен ривок Оріона, відрізаючи йому шляхи до відступу.

— Вони вчаться, — процідив він крізь зуби, його руки літали над панеллю управління. — Передбачають мої маневри. Це не просто дрони, це... мисливці.

Він різко кинув корабель убік, ледь ухиляючись від потоку спотвореного простору, що пронісся там, де вони були секунду тому. Мирослава міцно трималася за крісло, її тіло напружилося, щоб витримати перевантаження, але її погляд був спокійним і неймовірно зосередженим. Вона дивилася на тактичну схему, на те, як три Женці рухаються в ідеальному синхроні, як єдиний організм.

— Має бути шанс роз'єднати їх, — раптом промовила вона, її голос був на диво рівним серед цього хаосу. — Вони як ковтун на волоссі. Треба лише знайти "бризгалку" і "гребінець".

Оріон різко глянув на неї, не розуміючи. — Які ще ковтуни?! Вони нас зараз розірвуть!

— Їхня сила — в їхній єдності, — продовжувала вона, ніби не чуючи його. — Той "вулик" керує ними, але зв'язок не може бути миттєвим на такій відстані. Вони діють за спільним протоколом, як рій. А будь-який рій можна дезорієнтувати.

— Чудова теорія! — вигукнув Оріон, виконуючи ще один відчайдушний маневр. — Залишилося тільки вижити, щоб її перевірити! Готуйся! Я спробую дещо ризиковане.

Він поклав руки на два масивні важелі, що були інтегровані в його витончену консоль. Це було керування гравітаційними прискорювачами "Коріння". Технологія, яку Кочівники вважали грубою, небезпечною і неефективною. — Зараз або ніколи, — прошепотів він і різко потягнув важелі на себе.

"Химеру" не просто прискорило. Її ніби вдарив невидимий молот. Простір перед кораблем спотворився, і він здійснив миттєвий, неконтрольований стрибок на кілька тисяч кілометрів, залишивши переслідувачів далеко позаду. Ціна була високою — по всьому корпусу пробігли тріщини, а світло на містку на мить згасло.

Коли аварійне освітлення увімкнулося, вони дрейфували в тиші, сховавшись у тіні мертвої зірки. На тактичній карті було порожньо. Вони відірвалися.

Оріон важко дихав, на його чолі виступив піт. Він подивився на Мирославу. Вона сиділа нерухомо, лише трохи збліднувши. — Гаразд, — видихнув він. — Ми втекли. А тепер поясни мені про той "гребінець".

Мирослава підняла на нього погляд, і в її очах знову горів вогонь вченого. — Вулик керує роєм через енергетичні потоки, які я бачила зсередини Женця. Це їхня "нервова система". Якщо створити резонансну частоту, яка порушить ці потоки хоча б на мить... — ...рій розпадеться на мільярди дезорієнтованих нано-одиниць, — закінчив за нею Оріон, його очі розширились від усвідомлення.