Двері зачинені

Чотири роки тому Офелія зачинила двері свого життя перед усіма, хто завдав їй болю. Вона побудувала нове життя – власну кав’ярню в прибережному місті Сірена, книги, малюнки і, нарешті, спокій.
Але минуле повертається. Один за одним до неї приходять колишні хлопці та друзі. З квітами. З вибаченнями. Зі сльозами. Вони тиснуть на жалість, викликають ностальгію, маніпулюють почуттями. “Я змінився”, “Дай ще один шанс”, “Згадай, як нам було добре”…
Але Офелія пам’ятає біль. І вона твердо знає: деякі двері мають залишитися зачиненими назавжди.