Абігейл. Початок

Я замислено сиділа напроти вікна перекидаючи пальцями руки вогонь з одного на інший. Мені не дає спокою один і той же сон, що сниться мені від тоді, як дар проявився: я біжу крізь довгу темну печеру весь час оглядаючись, а за мною слідом біжать і щось викрикують страшною, незнайомою мовою переслідувачі в довгих балахонах з капюшонами, попереду з’являється світло ніби кінець тунелю близько і в тому світлі видніється чиясь не чітка постать і чутно голос що кличе мене «- Абігейл..», я вбігаю крізь світло опиняючись на виступі над обривом і ледь торкаючись простягнутої руки, світлом залитої постаті, я раптом прокидаюсь... Завжди однаково захекана і з невимовним жахом в середині, наче дійсно тікала всю ніч...
А чи дійсно це сон?!..