Розділ 8

- Світлого дня, принцесо Абігейл – пролунало приємним оксамитовим голосом у нас над головою. Брат відразу рефлекторно загородив мене собою. А я, піднявши голову та жмурячись від сонця, відмітила біляві кучері на голові чоловіка та його пронизливі, сині очі, з подивом відмічаючи, що чоловік навпроти і є тією самою, залитою світлом, постаттю з мого сну. А поруч з ним стояла така ж білява дівчина  із сірими, як у мене, очима уважно роздивляючись мого брата.

- Світлого дня, Дейвіле – дружньо посміхнувся білявий моєму брату та протягнув мені руку, щоб допомогти піднятись. Я ж зауважила, що Дейв так само невідривно дивиться на дівчину нервово сіпаючи крилами носа. Допомігши мені піднятись, білявий звернувся до нас обох, відмічаючи інтерес Дейва, який встиг повернути людську подобу та стати поруч зі мною, до його супутниці.

- Мене звати Рей – представився  білявий – А це моя сестра Ремі – вказав він на свою супутницю, що ще з більшою цікавістю стала розглядати Дейва – Нас відправили за вами, щоб зустріти і провести до замку.

- Хто відправив? – запитала я і брат перевів серйозний погляд на Рея.

- Ваші батьки, принцесо– відповів білявий. Мій рот в подиві витягнувся ідеальною буквою «О».

 «Хіба вони не померли?» - я здивовано перевела погляд на брата, але він був так само здивований як і я, тому лише здвигнув плечами підозріливо дивлячись на наших нових знайомих.

- Ходімо, самі все побачите – кивнув білявий в бік замку, що височів на пагорбі.

- Там вам все пояснять – додала Ремі.

- Чому ми маємо вам вірити? – запитав мій брат, скривившись від болю в боці, який викликало поранення, що нагадало про себе. Я стривожено подивилась на брата, а потім перевела погляд на Рея, щоб попросити допомоги, але Ремі мене випередила.

- Давай допоможу – звернулась вона до Дейва, підходячи ближче, вказуючи на поранений бік брата. Брат недовірливо подивився на білявку.

- Не бійся, Дейв, моя сестра – маг-цілитель – всміхнувся Рей, дивлячись на їх переглядки – Вона дійсно може зцілювати людей і не тільки.

- Дейв неохоче відпустив руку відкриваючи поранений бік і Ремі, не торкаючись брата, направила потік світла з руки туди, де виднілась рана, швидко зціливши його. При цьому обидва не відривали погляди одне від одного. Поки сестра Рея зцілювала мого брата, він так само загадково дивився на мене.

- Все, тепер ти цілий – сказала Ремі глянувши на Дейва і відійшла до свого брата.

Дейв не довірливо помацав свій бік і не знайшовши поранення здивовано підняв брови.

- Ви можете нам довіряти, Дейв – звернувся Рей до брата – Ми тут, щоб захистити вас, а не нашкодити.

- Побачимо – хмикнув Дейв, на що Рей лише всміхнувся.

- Добре Дейв, побачимо – погодився Рей – То що, ходімо? – запитливо подивився білявий на нас обох. – Вас там всі давно чекають, принцесо – перевів він погляд на мене. Ми мовчки переглянулись з братом, а потім згідно кивнули новим знайомим. Рей з Ремі пішли попереду, а я не втрималась від розпитувань брата скориставшись нашим вмінням розмовляти подумки.