Розділ 1

- Абігейл! – пролунав грізний оклик мого дядька  Мердока і двері в вітальню різко відчинились.

- Що трапилось дядьку? – стривожено поцікавився мій двоюрідний брат увійшовши у вітальню слідом за дядьком. Він завжди захищав мене, а враховуючи моє загострене почуття справедливості, то і на горіхи він зі мною отримував часто.

- Нехай вона розкаже – кинув на мене грізний погляд дядько сівши в крісло напроти мене і я мимоволі зіщулилась.

- Що ти зробила Абі? – запитав Дейв уважно дивлячись на мене.

Я опустила голову намагаючись не дивитись їм у вічі, але під наполегливим дядьковим – Абі я чекаю! – не витримала.

- Я не знаю як це вийшло, він сам винен.

- Та що сталось?! – не витримав Дейв перекидаючи погляд з мене на дядька.

- Твоя сестра, Дейвіле, проявила дар вогню і спалила учителю Лоренсу шевелюру– відповів дядько за мене дивлячись на Дейва. Дейв кашлянув в кулачок (явно щоб замаскувати смішок) і серйозно поглянувши на дядька спитав перевівши погляд на мене - Це хтось бачив?

- Ні ми були у двох в аудиторії – відповіла я винувато.

- То в чому проблема, дядьку? Свідків прояву дару Абі немає, чи Лоренс не хоче йти нам на зустріч? Так я з ним можу поговорити – в очах Дейва при цьому заграли вогники нічого доброго не віщуючи  учителю, я лише хмикнула дивлячись на нього.

- Не потрібно, я уже все владнав – озвався дядько – Річ не в цьому.

-Так у чому ж? – спитав спантеличений Дейв.

- Дейвіле це третій випадок за місяць, Абі не контролює свій дар, а це небезпечно для всіх – на останньому дядько наголосив особливо, піднявшись з крісла та пильно вдивляючись в очі Дейва.

- Думаєш вони нас знайдуть? -  стурбовано дивлячись на дядька запитав Дейв.

- Хто "вони"? – не втрималась я від запитання.

- Абі, іди до себе – пролунало грізне на ді мною. Я хотіла обуритись, але зустрівшись з грізним поглядом дядька, мовчки розвернулась і пішла не зачинивши двері. Моя кімната розташовувалась напроти вітальні, тому я чула майже все про що розмовляли Дейв з дядьком.

- Так далі продовжуватись не може, ти ж розумієш?

- Розумію дядьку, але ж вона не винна, дар відкрився раптово і вона ще не навчилась до кінця його контролювати.

- Це не важливо, їй небезпечно тут залишатись.

- Іщо ти пропонуєш?..