Ава Ніксон

Мене звати Ава Ніксон. Я з Харкова — міста, яке не здається, і це багато що пояснює в моїх героїнях. Удень я працюю зі студентами й дедлайнами, а пишу вночі, коли стихає дім. Мій письменницький кабінет — це кухня, рудий шпіц, чашка кави і тиша між прильотами та сиренами. Чому трилери? Бо я переконана: найстрашніші монстри не ховаються під ліжком. Вони носять гарні костюми, дарують квіти і чарівно посміхаються. Про таких я і пишу — і про жінок, які перестають їх боятись. «Пташечка» — це історія про втечу завдовжки в сім років і про день, коли героїня вирішила більше не тікати. А тепер ваша черга: розкажіть у коментарях, звідки ви читаєте і за що любите трилери? Мені справді цікаво, хто ви — люди, з якими ми тепер полюватимемо разом.

Про чарівних монстрів

Четвертий розділ уже на сторінці. Він називається «Твій Ігор» — і так, присвійний займенник там не випадковий. Я вже казала, у що вірю, що найстрашніші монстри не ховаються під ліжком. Вони носять лляні сорочки,

Сьогодні

Правило однієї сумки

Сьогодні у «Пташечці» - третій розділ, «Сімнадцять днів». У Міранди є правило однієї сумки: все, без чого не можна жити, має поміститися в одну сумку, яку можна нести бігом. Усе інше - декорації. Я приміряла це

Вчора

Пташечка вилетіла

Сьогодні я випускаю у світ свій роман — «Пташечка». Це історія жінки, яка сім років ховалась: змінила ім'я, країну, звички — усе, крім страху. А тепер перестала тікати. Психологічний трилер про минуле, яке вміє

06.07.2026