Мої любі, сьогодні у нас у "Вогонь. (не) зникну назавжди" одразу три нові глави! Наливайте кавусю побільше, бо вечір буде довгим. 

Спочатку ми з Жанною опинимося на нічній кухні у 2026-му. Піжама з котиками, телефон о другій сорок сім і жінка, яка три роки пишалась «здоровими кордонами» і тим, що не гуглила одного чоловіка. Ну-ну…  Там же нарешті з'являється той самий гарбузовий пиріг, про який я вас попереджала. І одна фраза, після якої мені самій захотілось когось обійняти. Або стукнути. Ще не вирішила.

А потім ми повертаємося в літо 2013 року. Дем'ян уже зірка: повні клуби, інтерв'ю на радіо, дівчата біля гримерки. Ви нарешті дізнаєтесь, чому гурт називається DAM, і там не одна відповідь, а дві. А ще він робить дуже дивну для зірки річ: замість таксі сідає в електричку. Спека, бетон, бабусі з абрикосами. І дівчина в блакитній спідниці на іншому кінці перону. Мені здається, це одна з найкращих сцен, які я написала. Перечитуйте її повільно.

І нарешті - історія для кожної з нас, хто хоч раз гойдався на емоційних гойдалках. «Я тебе кохаю - я від тебе тікаю», зникнення на дев'ять днів, «ти все вигадуєш» і вибачення за чужі провини. Знайомо? Мені, на жаль, теж… Тут з'являється Юлька, руда і голосна, як феєрверк, - кожній потрібна така подруга. І клуб «Жовтень», де Жанна випадково опиняється на концерті і дуже дивується тому, кого бачить на сцені.

Закінчується все на моменті, після якого, боюсь, ви мене трохи посварите. Спойлер: правильно зробите.

А про того «він», що не дає Жанні спати ночами, надсилайте ваші версії. 

Далі нас чекає Дем'ян і нічна розмова з Павлом, який, здається, бачить більше, ніж говорить.

Обіймаю міцно,

Ваша Ава Ніксон.