Останні години знижки! 4 книги!
Привіт, мої любі Спокусники!
Сьогодні діють знижки на дуже різні книги від бунтівної молоді до зрілих пар. Обирайте свою історію для затишного вечора)
Саме той 20%
— Як, що до насолоди?
— Не зрозуміла?! — її пухкі губки здивовано відкрились.
— Я не про те… Я маю на увазі, це не пропозиція… — Він зам’явся, але потім рішуче додав: — Хоча я тільки за.
— Все, все, все досить це обговорювати. — Зашарілась вона, але те, що він сказав її порадувало. Він хотів її. І це тішило її жіноче самолюбство.
— Ти не дослухала запитання. Я про те, як довго ти можеш без насолоди?
— Максе, я це не обговорюю.
— Мелісо, я сумніваюсь, що ти ханжа.
— Ні, я не така. Але це особисте.
— Вибач.
— Не вибачайся. Можливо це, я занадто скута.
— Хочеш ми це будемо виправляти?! Прямо зараз. — Він схопив її за руку і завів у перший закапелок будинків.
Вона не встигла оговтатись, як він притиснув її до холодної, цегляної стіни…

Я схопив її за талію і вона опинилася біля мене.
— Домінік! Що ти коїш?! На нас дивляться! — вона смикнулась, щоб встати, але я не дав їй цього зробити.
— Ну і нехай. — Я відчував її тендітне тіло біля себе, вдихав аромат її шкіри і мене починало заносити, як завжди. — Можливо ми молода сімейна пара, яка шукає матрац для «медового місяця».
— От вже фантазію маєш. — Скарлетт повернулась обличчям у мій бік і наші носи торкнулися одне одного. За мить від того щоб я збожеволів і зробив, те, що зробив. Торкнувшись вуст Скарлет своїми, я заглушив її протест.

✨«Сестра мого ворога» 20%
Наші пальці торкнулися. Спершу випадково. Потім — більше. Я не відвів руки. Вона теж ні. І ми лишили їх так, з’єднані в мовчанні. Ні обіймів… ні пристрасті… ні жодного слова. Просто… присутність.
Ніжна. Безмовна.
Я судомно ковтнув.
Її пальці були прохолодні, лід розтанув і капав на мої джинси, але я навіть не ворухнувся. Бо ця мить… вона була такою ж гучною, як і всі наші сварки.
— Лялечко… — прошепотів я, — чому ти завжди поруч, навіть коли я не заслуговую?
Вона мовчала, в потім подивилась на мене — очі блищали від емоцій, від чогось недосказаного.
— Те ж саме можу спитати і тебе… чому ти завжди поруч? — Слова тихо злетіли з її губ, які я хотів до болю поцілувати. — Ти просто... є. Я… просто є… А ще… я не знаю, хто ми, коли ми не сваримось. Але, я б так хотіла взнати.
Я притягнув її руку до губ. Поцілував пальці, мовчки. Вона не відсахнулась. Навпаки — наблизилась трохи. Я чув, як її серце калатає — чи то уявляв.

Джой.
Поки я розвернувся, вона вибігла на веранду з чимось у руках і замахнулась цим самим чимось на мене. Я перехопив те, що вона тримала, і доки вона кричала із замружиними очима, я промовив:
— Це я. Бунтарко, це я! Лео. — Мій голос перебивав дощ, під яким ми обоє стояли. Вона не чула мене крізь стіну зливи, а головне через власні крики, тож я вирішив дати їй зрозуміти наочно, хто перед нею стоїть. Вхопивши її обличчя в свої долоні, я натиснув на її губи своїми. І в них знову промовив: — Бунтарко, це я.

Банери активні. Клацайте та переходьте куди вам забажається❤️
Те, що не для всіх - для сміливих 18+
І Моя СТОРІНКА БУКНЕТ
✨Ще один телеграм (тріо авторок)
З міцними обіймами, ваша авторка ❤️


4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНеймовірні романи!
Чудові книжки, море задоволення ❤️
❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати