Що дивує читачів книги "Заповіт везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4923086&p=1 - як Ярослава наважилась запросити на борт іншопланетянина, якого перший раз у житті бачила, та ще й для того, щоб допомогти Ельтіару знайти свій корабель?

А я вам скажу - в неї базові налаштування "Я в порядку", "Інший в порядку",  "Світ в порядку". Дивно для того часу, але є люди, які можуть так думати та відчувати. Ярослава як раз з таких. Для неї всі люди від початку - гарні. Це не означає рожеві окуляри, зовсім ні. "Людина нормальна, поки вона не довела протилежне". Ну і звісно, якщо все ж таки зустрівся на шляху поганець, Ярослава не стане його виправдовувати, а відсипе гарних люлей повною мірою. Щоб не повадно було.

Тому, що дівчина знає точно - вона в порядку. Її емоції мають право на існування. Так, Ярослава може помилятися, навіть інколи сумніватися в собі, але і виправляти власні помилки також не є проблемою. Бо людина навчається та помиляється, знов вчиться новому, та діє невірно. Це безперервний процес, який може тривати все життя. А якщо поруч людина, яка скаже слова підтримки в потрібний момент, то Ярослава досить швидко повертається до свого оптимістично-життєстверджуючого стану.

І тоді світ навколо відгукується, створюючи "Ефект везунчика". Підкидуючи шанси, потрібних людей, відповідні ресурси. Навіть якщо навколо треш та апокаліпсис, везунчик отримає останнє місце на єдиному кораблі, який йде до безпечної гавані. 

Хтось з цим базисом народжується. Як Ярослава. Але я скажу так - налаштування завжди можні змінити. Якщо дуже сильно цього прагнути та працювати в потрібному напрямку. 

А як вважаєте ви? Поділіться думкою в коментарях.