Привіт, мої любі!

Сьогодні я трохи хвилююсь. Чесно кажучи, навіть дуже. Бо відкриваю вам історію, яка жила в мені, наче вуглинка під попелом, і нарешті розгорілась.

Знайомтесь: «Вогонь. (Не) зникну назавжди» - це перша книга мого нового циклу «Стихії природи».

Це історія про Дем'яна і Жанну. Вони виросли на одній вулиці в Харкові, де над дорогою тягнуться жовті газові труби, а влітку пахне пилом і абрикосами. У шістнадцять він зізнався їй у коханні. Вона промовчала.

І от це мовчання тягнеться за ними крізь роки. Крізь перон і випадкову зустріч, крізь дощ, крізь одну ніч у Варшаві, крізь війну. Він стає зіркою, пише пісні, які знає вся країна. Вона будує тихе життя в маленькому містечку і вчиться нікого не підпускати близько.

А потім доля зводить їх там, де ніхто не чекав. У госпіталі, в палаті.

Про що ця книга насправді? Про те, як ми тікаємо від тих, кого найбільше кохаємо. Про страх бути покинутим, який роками керує нашими рішеннями. Про мовчання, яке іноді ранить сильніше за будь-які слова. І, звісно, про пристрасть. Про таку, від якої щоки горять, а земля йде з-під ніг.

Спойлер, без якого я не можу: хепі-енд буде. Обіцяю. Я вам не якась там жорстока авторка… ну, майже.

Мені дуже важливо знати, що ви відчуваєте, коли читаєте. Пишіть у коментарях, сваріть героїв, захищайте їх, ставте сердечка. Я все читаю і всьому радію, як дитина.

А тепер налийте собі кавусю, вмикайтеся і… ласкаво прошу на Вишневу вулицю.

Хвіртка відчинена.

Ваша Ава Ніксон.