Ось і все.

«Пташечка» дописана. Останній розділ і два епілоги вже на сторінці - історія завершена повністю.

Ця книжка вийшла темнішою, ніж я планувала. Були розділи, які я писала і мусила потім відкладати ноутбук і йти дихати. Були такі, після яких я довго не могла заснути. Дякую всім, хто йшов зі мною крізь них і не кинув на півдорозі.

Якщо ви це читаєте і вам зараз темно, знайдіть свого Маркуса. Або свою Таню. Просто не будьте самі. Це найважливіше, що я хотіла сказати цією книжкою.

Дякую кожній і кожному, хто читав, коментував, будував теорії, сердився на Андрія і вболівав за Маркуса. Ви зробили цю історію живою. Я перечитую ваші коментарі й досі всміхаюсь.

 Читайте, радьте друзям, повертайтесь.

А я вже думаю про наступну. Але це, як то кажуть, зовсім інша історія 

З любов'ю,
Ава Ніксон